Деякі особливості юридичної конструкції кримінального правопорушення, передбаченого ст. 201-2 Кримінального кодексу України

Анотація

У статті досліджуються деякі особливості юридичної конструкції кримінального правопорушення, передбаченого ст. 201-2 КК України. Автор аналізує предмет кримінального правопорушення, передбаченого ст. 201-2 КК та доходить висновку, що предметом даного кримінального правопорушення є товари (предмети) гуманітарної допомоги, благодійні пожертви, безоплатна допомога і «таке майно». При цьому використання безоплатної допомоги може охоплювати виконання робіт чи надання послуг. Натомість благодійні гранти не становлять предмет даного кримінального правопорушення.

Автор розглядає стандартний та особливий варіанти утворення кваліфікованого складу кримінального правопорушення. В кваліфікованому складі кримінального правопорушення, утвореному за особливим варіантом, відбувається заміщення принаймні однієї ознаки основного складу відповідними кваліфікуючими ознаками. Обґрунтовується думка, що юридичні склади, передбачені в частинах 2, 3 ст. 201-2 КК, утворені за особливим варіантом утворення кваліфікованого складу кримінального правопорушення.

На думку автора, ознака «вчинені у значному розмірі», передбачена у ч.1 ст. 201-2 КК, є обов’язковою для кримінального правопорушення, передбаченого у ч. 1 ст. 201-2 КК. Водночас вона не є обов’язковою в кваліфікованому та особливо кваліфікованому складах кримінальних правопорушень, передбачених у частинах 2, 3 ст. 201-2 КК. Автор поширює цей висновок також на випадки, коли вбачається кваліфікований чи особливо кваліфікований склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 або ч. 3 ст. 201-2 КК і за іншими (відмінними від вартісних характеристик) кваліфікуючими чи особливо кваліфікуючими ознаками.

Автор вважає, що синтаксичний аналіз юридичної конструкції ч.1 ст. 201-2 КК свідчить про те, що ознака «з метою отримання прибутку» є обов’язковою ознакою даного кримінального правопорушення. При цьому поняття «прибуток» в даному разі може розумітися у вузькому (традиційному) сенсі як різниця між доходами і витратами, або у широкому сенсі як отримання будь-якої вигоди внаслідок вчинення діяння, передбаченого даним складом кримінального правопорушення.