Особливість відкриття позовного провадження в цивільному процесі на українських землях у складі Російської імперії (ІІ пол. ХVІІІ – І пол. ХІХ ст.)

Автор(и)

  • Л.В. Холмогорова адвокат, аспірант 3 року навчання кафедри цивільного права та процесу ДВНЗ «Ужгородський національний університет», Україна

DOI:

https://doi.org/10.24144/2788-6018.2022.05.5

Ключові слова:

цивільний процес, Російська імперія, дореформенний період, відкриття провадження, стадія, позов, тяжба

Анотація

У статті проводиться дослідження особливостей відкриття провадження у справі позовного характеру на підставі аналізу законодавства Московського царства та Російської імперії, починаючи з ІІ пол. ХVІІІ та І пол. ХІХ ст. Фактично йдеться за дореформенний період процесуального законодавства, який існував до запровадження Статуту про цивільне судочинство 1864 року.

Автор досліджує особливість закріплення права на позов та відзначає, що законодавство того часу розкривало його з феодальних позицій, оскільки воно одним верствам населення давало можливість його реалізувати вільно, а іншим – ні. Так, кріпаки (приватні селяни) в одному випадку не володіли правом на позов (зокрема, вони не могли подавати позов на свого пана), в іншому – володіли, але не могли самі його реалізувати (спори кріпаків з іншими станам від їх імені вирішували їхні поміщики), а в третьому – мали на це повне право (спори між собою).

Досліджуються види цивільного судочинства по спірним справам, яке на той час ділилося на вотчинне та позовне. У першому випадку суд розглядав тяжбу, а в другому – позов. Проте як тяжба, так і позов оформлялися до суду у вигляді прохання («прошеніе»). Аналізується форма, види та реквізити цього прохання. Вимоги позивача пишуться по пунктах, в яких вони аргументуються фактами, а останні підкріплюються доказами. Відзначається існування як загальних, так і спеціальних норм, які регламентують дані питання (спеціальні норми визначають його для окремих категорій вотчинних або позовних справ).

Проводиться аналіз порядку подання прохань до суду, де звертається увага на необхідності дотримання правил підсудності, подання копій прохань у кількості відповідачів у справі та доказів, які підтверджують обґрунтованість вимог позивача. Позивач повинен був також оплатити мито, а по деяким категоріям цивільних справ проводив авансування судових витрат, пов’язаних з публікацією газетних оголошень. Вказується, що відкриття провадження у цивільній справі завершувалося резолюцією суду або поверненням прохання з вказівкою причин такого. Автором робиться висновок, що саме в цей час починає формуватися стадія відкриття провадження у справі як самостійна стадія цивільного процесу.

Посилання

Кавелин К. Основныя начала русскаго судоустройства и гражданскаго судопроизводства, въ періодъ времени отъ уложенія до учрежденія о губерніяхъ. Москва: Въ типографіи Августа Семена, 1844. 191 с.

Назарова Н.А. Реформирование и развитие российского гражданского судопроизводства во второй половине ХІХ – начале ХХ века: автореф. дис. ….канд. юрид. наук. Н. Новгород, 2007. 25 с.

О форме суда: указ Петра І от 5 ноября 1723 г. URL: http://docs.historyrussia.org/ru/nodes/316966 (дата звернення: 11.11.2022)

БлагочестивѢйшія СамодержавнѢйшія Великія Государыни императрицы Екатерины Вторыя Учрежденія для управленія губерній Всероссійскія імперіи. Москва: Печатано при Сенате, 1775. 229 с.

Задорожна А.П. Підсудність у цивільному процесі України: дис. …канд. юрид. наук. Київ, 2017. 250 с.

Полещук Т. Історія Росії ХІХ – початку ХХ ст.: навч. посібник. Львів: ПАІС, 2008. 400 с.

Сводъ законовъ Россійской имперіи. Законы о судопроизводствѢ и взысканіяхъ гражданскихъ. Санктпетербургъ: Въ типографіи Втораго ОтдѢленія Собственной Его Императорскаго Величества Канцеляріи, 1857. Т. 10. Часть ІІ. 433 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-12-30

Номер

Розділ

Розділ 1. Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень