Стамбульська конвенція: право на життя без насилля

Анотація

Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами або, як її ще називають –Стамбульська конвенція – це такий міжнародний документ, який накладає на держав-підписантів абсолютні зобов’язання, що стосуються тих осіб, які зазнають насильства.
Насильство щодо жінок має системний характер у всьому світі і вимірюється сотнями тисяч випадків у країнах на рік. Конвенція визначає, що абсолютно всі види насильства є порушенням основних прав і свобод людини. Таким чином цей документ зобов’язує державні органи розробити комплексну стратегію підтримки та захисту людей, які зазнали насильства та покарати винних у таких діяннях. Стамбульська конвенція – це перший міжнародний юридичний документ щодо запобігання гендерному насильству. Відправною точкою для зазначеної конвенції є теза, що фактична та юридична рівність між чоловіками та жінками є важливою складовою для запобігання насильству щодо жінок зокрема.
Статтю присвячено доведенню необхідності ратифікації Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбі з цими явищами (Стамбульської конвенції) Україною. У статті розглядаються питання щодо загальної політики держави, яка спрямована на викоренення ґендерно зумовленого насильства, що підтверджується відповідними нормативно-правовими актами. Також увага зосереджується на запобіганні та протидії домашньому насильству, через що деякі вияви насильства щодо жінок не знаходять належної уваги. Попри позитивні зміни в українському законодавстві, які були спрямовані на криміналізацію домашнього насильства та злочинів, пов’язаних із домашнім насильством, не всі діяння, передбачені Стамбульською конвенцією, були криміналізовані. Також практика застосування спеціальних заходів протидії домашньому насильству свідчить про серйозні проблеми у сфері правозастосування. Є і певні прогалини у сфері захисту осіб, які постраждали від ґендерно зумовленого та домашнього насильства, що свідчить про недостатньо розроблений державний механізм надання допомоги таким особам.
Ратифікація Стамбульської конвенції в Україні відбулася аж через 11 років від дня її підписання. Адже існувало досить багато перепон, які відтерміновували цей процес.