Конституційно-правовий статус британського монарха

Анотація

У статті досліджено питання сутності конституційно-правового статусу монарха Великої Британії. Зазначено, конституційний досвід Великої Британії є унікальним. Ця країна має чи не найдавнішу конституційну історію та практику.

Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що починаючи з ХVII ст. роль монарха в державному управлінні постійно змінювалася шляхом перманентного скорочення повноважень королівської влади. Внаслідок прийняття в 1689 р. Парламентом Білля про права та в 1701 р. Акта про устрій, в Англії відбулася юридична фіксація відходу від абсолютизму і остаточне закріплення конституційної монархії.

У статті ставиться за мету дослідити основні аспекти конституційно-правового статусу британського монарха.

Зазначено, що нині монарх є главою держави і формальним джерелом суверенної влади, а також виступає символом єдності нації і гарантом державної спадкоємності та стабільності в суспільстві. У Великобританії переважна більшість повноважень глави держави здійснюється іншими органами, насамперед урядом і його главою, тому можемо констатувати, що реальні владні повноваження монарха в Великобританії в значній мірі обмежені.

Протягом епохи правління Єлизавети ІІ, котра померла в 2022 році, монархія більше розглядалась як символічний інститут, що уособлював єдиний британський народ. Згодом до влади прийшов старший син покійної королеви Великої Британії – 73-річний Чарльз. Він став новим монархом і отримав титул короля.

У результаті дослідження автори доходять до висновку, що Монарх визнається джерелом суверенної влади, символом єдності нації та головою англіканської та пресвітеріанської церков. У зв’язку з тим, що Монарх – фігура політично нейтральна, він виступає як гарант стабільності у державі та суспільстві. При цьому, хоча монарх і входить до складу парламенту, в англійській правовій доктрині прийнято ставити главу держави на перше місце в системі вищих органів державної влади.