Конституційно-правовий статус британського монарха

Автор(и)

  • В.Ю. Чумаченко студентка ІІІ курсу групи КЮ-202, юридичний факультет Національний університет «Чернігівська політехніка», Україна
  • О.Г. Козинець кандидат історичних наук, доцент, завідувач кафедри правоохоронної діяльності та загальноправових дисциплін юридичний факультет Національний університет «Чернігівська політехніка», Україна https://orcid.org/0000-0002-4760-7550

DOI:

https://doi.org/10.24144/2788-6018.2022.05.11

Ключові слова:

конституція, монарх, правління, повноваження, лорди

Анотація

У статті досліджено питання сутності конституційно-правового статусу монарха Великої Британії. Зазначено, конституційний досвід Великої Британії є унікальним. Ця країна має чи не найдавнішу конституційну історію та практику.

Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що починаючи з ХVII ст. роль монарха в державному управлінні постійно змінювалася шляхом перманентного скорочення повноважень королівської влади. Внаслідок прийняття в 1689 р. Парламентом Білля про права та в 1701 р. Акта про устрій, в Англії відбулася юридична фіксація відходу від абсолютизму і остаточне закріплення конституційної монархії.

У статті ставиться за мету дослідити основні аспекти конституційно-правового статусу британського монарха.

Зазначено, що нині монарх є главою держави і формальним джерелом суверенної влади, а також виступає символом єдності нації і гарантом державної спадкоємності та стабільності в суспільстві. У Великобританії переважна більшість повноважень глави держави здійснюється іншими органами, насамперед урядом і його главою, тому можемо констатувати, що реальні владні повноваження монарха в Великобританії в значній мірі обмежені.

Протягом епохи правління Єлизавети ІІ, котра померла в 2022 році, монархія більше розглядалась як символічний інститут, що уособлював єдиний британський народ. Згодом до влади прийшов старший син покійної королеви Великої Британії – 73-річний Чарльз. Він став новим монархом і отримав титул короля.

У результаті дослідження автори доходять до висновку, що Монарх визнається джерелом суверенної влади, символом єдності нації та головою англіканської та пресвітеріанської церков. У зв’язку з тим, що Монарх – фігура політично нейтральна, він виступає як гарант стабільності у державі та суспільстві. При цьому, хоча монарх і входить до складу парламенту, в англійській правовій доктрині прийнято ставити главу держави на перше місце в системі вищих органів державної влади.

Посилання

Бруслик О. Ю. Конституційно-правова трансформація британської монархії в новітню епоху Єлизавети II (стаття перша). Вісник Національної академії правових наук України. 2016. № 2. С. 133-146.

Грін О.О. Конституційне право зарубіжних країн: Навчальний посібник. Видавництво ФОП Бреза А.Е, 2015. 183с.

Шаповал В. Н. Британская конституція: політико-правовой аналіз. К., Либідь. 1991. 135 с.

Горшеньова М. С., Закоморна К. О., Ріяка В. О. Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посібник. Юрінком Інтер. 2006. 544 с.

Черінько І.П. Парламентарні монархій Західної Європи як різновиду політичного режиму. Політика. 2010. С. 146-156.

Олейнікова Г. Коротка онтологія та традиції англійського парламенту. Науковий вісник Ізмаїльського державного гуманітарного університету. №57. 2022. С. 95-100.

Лузин В. В. Парламентская модель разделения властей (на примере Великобритании). Право и политика. 2000. №6. С. 27-37.

Bogdanor V. The New British Constitution. Vernon Bogdanor. Oxford : Hart Publishing. 2009. 334 p

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-12-30

Номер

Розділ

Розділ 2. Конституційне право; муніципальне право