Перехід до нової форми взаємовідносин між державою та особою у процесі впровадження медичної реформи

Анотація

У статті показана необхідність трансформації відносин між державою та особою для повноцін- ного функціонування медицини європейського зразка. Людина при цьому усвідомлює себе як активного учасника цих відносин. Наголошено, шо ці процеси є закономірними наслідками сус- пільного розвитку. Дана тема потребує подаль- шого наукового опрацювання із цілком прозаїч- них причин. Тому що ми не ставимо собі за мету в будь-який спосіб сформувати негативне уяв- лення про функціонування радянської медичної системи. Навпаки, така система була дуже вда- лою та давала хороші соціальні результати як для свого часу, тому що будь-яке суспільне яви- ще є продуктом своєї епохи. Зараз же ми лише вказуємо на масштаб соціальних перетворень, з якими суспільство вже починає стикатися. Без- умовно, медична сфера в Україні зазнає у най- ближчий час небувалих трансформацій. Ці зміни будуть несумісними із старими уявленнями про роль та місце особи у суспільному житті. Проте вони цілком сумісні із євроатлантичними праг- неннями України.
Також показані головні причини суспільної недовіри до об’єктивної необхідності впрова- дження грандіозних нововведень у медичній галузі. Можливість подолання цієї недовіри лежить у певних змінах суспільної активнос- ті окремих членів суспільства. Відкритість та прозорість – які на практиці означають повну поінформованість громадськості про діяльність медичної сфери та можливість активно впливати на її функціонування – повинні сприяти виник- ненню довіри до державного апарату на шляху реформування. Обидва учасники відносин «дер- жава-особа» є активними та одночасно – відпо- відальними один перед одним. Особа припиняє
бути на «утриманні» у держави у радянському розумінні цього слова. Ця обставина у кінцево- му рахунку може привести нас ще до одного ко- рисного наслідку, а саме – до нового якісного розуміння держави. Принаймні у медичній галу- зі при позитивному досвіді реформування сус- пільство перестане сприймати державу лише як певний адміністративний апарат. Якщо раніше роль держави була у тому щоб «примусити» і «дати», то зараз – «розвивати» та «сприяти».