Досвід правового регулювання авторського права в європейському союзі: пошук способів гармонізації законодавства України.

Анотація

У даній статті розкривається особливість правового регулювання авторського права як складової інтелектуальної власності в правовій системі Європейського Союзу насамперед через призму дослідження етапів його становлення та розвитку.

В рамках даної статті було досліджено етапи становлення та розвитку інституту авторського права з часу заснування Європейського економічного співтовариства до теперішнього часу. Важливу увагу приділено дослідженню способів врегулювання авторського права в положеннях установчих договорів Європейського Союзу, зокрема в Договорі про заснування Європейського економічного співтовариства, Договорі про Європейський Союз (Маастрихтський договір), Амстердамському договорі, Ніццькому договорі, Лісабонському договорі та джерелах «вторинного права» Європейського Союзу, зокрема, в директивах, регламентах, рішеннях Європейського парламенту та Ради щодо гармонізації права інтелектуальної власності держав-членів Європейського Союзу.

Аргументується позиція, згідно з якою на початкових етапах формування правової системи Європейського Союзу в частині правового регулювання авторського права використовувався підхід, відповідно до якого в правових актах не закріплювались прямі вимоги щодо його правового регулювання і натомість закріплювались положення які сприяли б формуванню функціонування спільного ринку Європейського Союзу. Зазначено, що паралельно до «первинних джерел» Європейського Союзу формувались джерела «вторинного права». Відмічено, що особливе місце в правовому регулюванні авторського права в Європейському Союзі відіграли директиви, які будучи обов’язковими для держав-членів яким вони були адресовані, залишали за національними органами останніх свободу вибору форми та методів їх реалізації.

З метою досягнення поставленої мети, автором були застосовані характерні для правової науки методи. Дослідження проводилося із застосуванням насамперед історично-правового, порівняльно-правового, формально-юридичного методу та діалектичного методу пізнання правової дійсності.

На підставі проведеного дослідження, автор доходить висновку, що праву Європейського Союзу притаманні доволі вичерпність переліку джерел, їх ієрархічність, унаслідок чого це право є добре організованим, систематизованим і внутрішньо узгодженим. Встановлено, що формування європейських прав інтелектуальної власності відбувалось з однієї сторони під впливом міжнародного права, а з іншого боку, особливостей правового регулювання авторського права в державах-членах.