Молодь як активний суб’єкт реалізації політичних прав: питання оновлення

Анотація

Стаття присвячена аналізу питань оновленого розуміння участі молоді  як активного суб’єкта реалізації політичних прав.

Першочергово висвітлюється дискусія щодо розуміння тотожності та відмінності політичних та громадських прав.

Зазначено, що глобалізоване суспільство змінює правову ідеологію, соціальне буття та трансформує підходи до прав людини, розширюючи їх тлумачення та репрезентуючи нові засоби та способи досягнення бажаного правового ідеалу.

Доводиться, що молодь є активом країни, велика кількість молодого віку може стимулювати динамізм, необхідний для зміни соціального стану групи. Саме молоде покоління схильне до новітніх репрезентацій у своєму соціально-правовому житті. Обов’язок демократичної держави надати їм найкращі можливості для політичної участі та реалізації законного інтересу.

Політична постійність і зміцнення демократичних стандартів є першочерговими інтересами нації, і роль участі молоді в цьому процесі є вирішальною. Молодь отримує додаткові можливості в інформаційній сфері, вони перші реагують на новітні тенденції у технічному прогресі та мають можливості для використання цих засобів в політико-правовій сфері. Соціальні медіа як засіб розширення політичних можливостей активно використовуються саме молоддю як реалізатором своїх політичних прав.

Мотивується активізацію наукових досліджень та громадських рухів різногостороннього спрямування, які або визначають потребу оновлення політичних прав через скасування мінімального віку для голосування, або вказують на низьку політичну активність та радикалізм молодого покоління, їх неготовність до громадського життя. Автор статті заперечує такі категоричні підходи та відстоює розумне обмеження вікового виборчого цензу. В праксіологічному аспекті вказано на затребуваність розширення виборчого права шляхом встановлення нижчої межі ніж повноліття.  

Також вказано, що не тільки зменшення віку, але й активізація участі молоді є показником розширення політичних прав. Тут основним критерієм є реальність такої залученості та ефективність для правового життя суспільства.