Етична експертиза у сфері медичних досліджень: спосіб захисту прав людини

Автор(и)

  • С.П. Козодаєв кандидат юридичних наук, доцент, ДВНЗ «Ужгородський національний університет», Україна

DOI:

https://doi.org/10.24144/2788-6018.2023.01.13

Ключові слова:

етична експертиза, біоетична експертиза, медичні дослідження, правовий статус особи, захист прав людини

Анотація

Вказується, не потребує додаткового аргументування твердження про те, що законодавство нашої країни не забезпечує повноцінного захисту прав людини в тому числі й при здійсненні біомедичних досліджень. Акцентовано увагу на тому
що, незважаючи на таку велику кількість і різноманітність комітетів з біоетики, варто відзначити, що на сьогоднішній день не можна з упевненістю констатувати існування повноцінної системи взаємопов’язаних етичних комітетів, оскільки наявні нормативні документи про їх діяльність носять тимчасовий характер, і не завжди чітко визначають покладені на них функції і завдання. Крім того, існує думка, що спроби бюрократизувати ситуацію, що склалася (встановити чітке відомче підпорядкування, визначити вертикальні та горизонтальні зв’язки між етичними комітетами)
дуже небажані. Звичайно, з одного боку, зайве ускладнення і бюрократизація не сприятимуть прогресивному розвитку в діяльності комітетів, а й система, що хаотично склалася на сьогодні, також не є задовільною. Для поліпшення поточної ситуації і встановлення інституційної захисту прав громадян у сфері охорони здоров’я доцільно провести істотні зміни у вітчизняному законодавстві, для чого необхідний його ретельний аналіз, заснований на виявленні закономірностей, певної методики і систематизації, що, по суті, і буде виступати одним з напрямків біоетичної експертизи.

У найзагальнішому вигляді етичним комітетом повинна бути спеціалізована структура, що займається вирішенням етичних питань медичних і біологічних наук, експертизою проектів досліджень і експертизою законопроектів, виробленням необхідних рекомендацій, а також розробкою інноваційної політики в галузі охорони здоров’я.
Такі комітети повинні складатися з ряду експертів і носити міждисциплінарний характер. Автор стверджує, на сьогодні в не створена повноцінна юридична основа функціонування етичних комітетів, не визначені їх цілі, завдання, принципи діяльності. Існуючі комітети являють собою безсистемні утворення, що не володіють владними повноваженнями щодо призупинення або заборони небезпечних біомедичних досліджень за участю людини, а значить, не мають можливості повноцінно здійснювати захист прав та свобод піддослідних осіб. Подібний стан речей суперечить вимогам міжнародних стандартів і не може в повній мірі служити досягненню цілей формування соціальної, демократичної та правової держави.

Посилання

Бєлов Д.М., Громовчук М.В. Конституційно-правoві засади статусу особи: окремі аспекти. Аналітично-порівняльне право.№ 1. 2021. С. 21–26.

Бєлов Д.М. Бєлова М.В. Система захисту прав і свобод людини і громадянина: доктринальні та нормативні основи. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». 2022. Вип. 74. С. 85–90.

Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. Х.: Консум; Ун-т внутр. дел, 2000. 704с.

Конституційне право України / За ред. чл. - кор. НАН України В.Ф. Погорілка. 4-те видання. К.: Наукова думка. 2003. 732 с.

Бєлов Д.М. Права і свободи людини та громадянина на сучасному етапі розвитку державності та права. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». 2008. Випуск 9. С. 207–211.

Антонович М. Права людини за конституційним та міжнародним правом: порівняльний аспект. Наукові записки. Т. 18. Правничі науки. К.: НаУКМА, 2000. С. 33–37.

Кашинцева О.Ю. Наріжні проблеми захисту прав людини в сфері біології та медицині. Право України. 2009. № 4. C. 25–27.

Українська радянська енциклопедія: [в 12-ти т.] / гол. ред. М.П. Бажан; редкол.: О.К. Антонов та ін. 2-ге вид. Т. 8. К.: Голов. ред. УРЕ, 1982. 527.

Куркін В. Класифікація криміналістичних експертиз. Юстиніан. 2008. № 5. С. 12–15.

Головченко Л.М. Проблемні питання законодавчого регулювання судово-експертної діяльності. Офіційний веб-сайт Міністерства юстиції України. URL: http://www.minjust.gov.ua/42771.

Наказ МОЗ України від 23 вересня 2009 р. № 690 «Про затвердження Порядку проведення клінічних випробувань лікарських засобів та експертизи матеріалів клінічних випробувань і Типового положення про комісії з питань етики».

McCormick, T.R. “Ethics in Medicine: Ethical Principles”. 1999. URL: http://eduserv.hscer.washington.edu/bioethics/.

Чащін М.О. Організація і розвиток системи етичної експертизи в Україні. Організація та проведення етичних експертиз біомедичних досліджень. К.: Сфера, 2006. 119 с.

Игнатьев В.Н. Этико-правовое регулирование медико-биологических экспериментов. Биоэтика: принципы, правила, проблемы / отв. ред. и сост. д. филос. н., проф. Б.Г. Юдин. М., 1998. 188 с.

Конвенції про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та медицини. Збірка договорів Ради Європи. К.: Парламентське видавництво, 2000. 233 с.

Кізіма В.В. Специфіка гуманітарної експертизи інноваційних проектів (положення про гуманітарну експертизу). Totallogy. Постнекласичні дослідження. Київ: ЦГО НАН України. 2005. С. 145–165.

Організація та проведення етичної експертизи біомедичних досліджень. Методичні рекомендації [під ред. С.В. Пустовіт, В.Л. Кулініченка]. К.: Сфера, 2006. 120 с.

Пустовіт С.В. Етична експертиза біомедичних досліджень: сутність, функції, проблеми. Сучасні пробоеми токсикології харчової та хімічної безпеки. 2011. № 4. С. 22–25.

Пустовіт С.В. Деякі методологічні підходи до етичного регулювання медичних досліджень. Організація та проведення етичної експертизи біомедичних досліджень / За заг. ред. С.В. Пустовіт, В.Л. Кулініченка. К.: Сфера, 2006. 120 с.

Кашканова Н.Г. Діяльність біоетичних комітетів: аспекти інтеграції України в європейський науковий простір. Часопис Київського університету права. 2014/4. С. 146–151.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-05-29

Номер

Розділ

Розділ 2. Конституційне право; муніципальне право