Баланс змісту та форми у кримінальному провадженні

Автор(и)

  • О. Дуфенюк Кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримінального процесу та криміналістики факультету № 1 Інституту з підготовки фахівців для підрозділів Національної поліції Львівського державного університету внутрішніх справ, Україна https://orcid.org/0000-0001-6529-4036

DOI:

https://doi.org/10.24144/2788-6018.2023.01.88

Ключові слова:

кримінальне провадження, зміст і форма в праві, процесуальна форма, порушення процесуальної форми, процесуальний формалізм, верховенство права

Анотація

У дослідженні увага авторки прикута до проблематики змісту і форми як важливих компонентів збалансованої моделі кримінального провадження. Баланс змісту й форми забезпечує виконання процесуальних функцій, реалізацію прав та повноважень, відстоювання правових позицій та застосування норм на засадах верховенства права. Визначено, що зміст кримінального провадження у широкому значенні віддзеркалює його внутрішню якість, визначає сенс існування, телеологічну та аксіологічну складову, а форма презентує зовнішню якість, є своєрідною документально-процедурною «оболонкою». Форма кримінального провадження об’єктивує, конкретизує і транслює абстрактний зміст в правозастосовній діяльності шляхом впровадження правил, процедур, вимог, порядків, стандартів тощо. У статті розглянуто множинність сенсів змісту і форми, які співіснують у законодавстві та обговорюються в науковій доктрині. Окрема увага приділена питанню уніфікації та диференціації форми кримінального провадження. Додатково у дослідженні презентовано міркування авторки щодо концепту процесуального «формалізму». Запропоновано у трактуванні процесуального формалізму розрізняти стандартний формалізм як невід’ємний атрибут кримінального провадження в демократичній, правовій державі,  абераційний формалізм (від лат. aberratio – відхилення, спотворення) як шкідливе явище та гібридний формалізм (від лат. hybrida – перемішування)  як об’єктивно існуюче явище у правозастосовній практиці. Констатовано, що ключова відмінність абераційного формалізму та порушень процесуальної форми полягає у тому, що такий формалізм не виходить за межі правового поля, тоді як порушення (істотне чи неістотне, очевидне чи неочевидне) завжди є поза межею закону. У висновках підкреслено, що зміст кримінального провадження має узгоджуватися з формою, форма транслювати зміст. Разом вони формують цілісну систему, яка трансформує засади кримінального провадження зі стану абстрактних конструкцій до реального результату у правозастосовній площині. Ризики дисбалансу  в дихотомії «зміст ‒ форма» у кримінальному провадженні виникають через неузгодженість. Ця неузгодженість може бути детермінована  недоліками стандартного формалізму, існуванням абераційного формалізму та  потенційно посилюється при формалізмі гібридному.

Посилання

Процюк І. В. Форма державного правління: до питання про співвідношення форми і змісту. Державне будівництво та місцеве самоврядування. 2013. Вип. 25. С. 3‒16.

Погорецький М. А. Зміст та форма кримінально-процесуальних відносин. Вісник університету внутрішніх справ. 1999. Вип. 9. С. 170‒175.

Щегель Н. І. Кримінальне переслідування: зміст та форма: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09; Київський національний університет внутрішніх справ. Київ, 2007. 18 с.

Хамар У. Аналіз відношення між категоріями зміст і форма. Філософія і політологія в контексті сучасної культури. 2017. Вип. 1. С. 170‒176.

Сливич І. І. Заочне і спрощене провадження в кримінальному судочинстві та проблеми еволюції процесуальної форми. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2016. Вип. 41 (2). С. 180‒184.

Трофименко В. Кримінальна процесуальна форма в контексті сучасної кримінальної процесуальної політики. Вісник Національної академії правових наук України. 2015. № 1. С. 130‒140.

Городовенко В. В. Належна правова процедура як загальновизнаний стандарт функціонування судової влади. Адвокат. 2012. № 5. С. 12‒17.

Маляренко В. Т. Перебудова кримінального процесу України в контексті європейських стандартів: теорія, історія і практика: автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.09; Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. Харків, 2005. 35 с.

Літкевич Д. О. Право Європейського Союзу як детермінанта, що впливає на правову модель кримінальної процесуальної форми. Правові новели. 2018. № 6. С. 174‒180.

Ангеленюк А.-М. Ю. Електронний документообіг як напрямок вдосконалення кримінально-процесуальної форми під час досудового розслідування в Україні. Форум права. 2020. № 4. С. 6–14.

Полянський А. О. Верховенство права як окремий елемент системи загальних засад кримінального провадження в Україні. Збірник наукових праць ХНПУ імені ГС Сковороди. 2019. №. 29. С. 110‒116. http://doi.org/10.5281/zenodo.2640317.

Перунова О. М. Вимоги щодо форми і змісту процесуальних актів-документів цивільного судочинства. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. 2015. Вип. 13 (2). С. 22‒24.

Боднар В. Загальнотеоретичні аспекти кримінально-процесуальної форми як засобу розв'язання завдань кримінального судочинства. Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка. 2012. Вип. 94. С. 59‒62.

Скригонюк М. І. Нова кримінальна процесуальна форма і перспективи розвитку криміналістики в Україні. Науковий вісник Академії муніципального управління. 2012. Вип. 2. С. 315‒324.

Дрозд В. Г., Абламський С. Є. Дотримання процесуальної форми як критерій допустимості доказів у кримінальному провадженні. Modern achievements of EU countries and Ukraine in the area of law: Collective monograph. Cuiavian University in Wloclawek, Zaporizhzhia National University. Wloclawek ‒ Riga: Izdevnieciba «Baltija Publishing», 2020. Part 1. Р. 150‒165. DOI: https://doi.org/10.30525/978-9934-588-63-1.09.

Трофименко В. М. Процесуальна форма: сутність і значення у кримінальному судочинстві. Проблеми законності. 2012. Вип. 120. С. 202‒209.

Тертишник В. М. Верховенство права та забезпечення встановлення істини в кримінальному процесі України. монографія. Дніпропетровськ: ДДУВС; Ліра ЛТД, 2009. 404 с.

Пєший Д. Засада законності та її забезпечення у досудовому кримінальному провадженні : дис.. … канд. юрид. наук: 12.00.09; Національна академія внутрішніх справ. Київ, 2016. 210 с.

Матвієвська Г. В. Заочне провадження як форма кримінального судочинства. Університетські наукові записки. 2011. № 3. С. 347‒355.

Бобечко Н. Мета кримінального провадження. Юридичний вісник. 2017. № 2. С. 126‒135.

Бардаш А. До питання щодо диференціації процесуальної форми. Юридичний вісник. 2012. № 3. С. 131–136.

Басиста І. В. Кримінальний процесуальний документ як обов'язковий атрибут процесуальної форми: ґенеза та сутнісні ознаки. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2015. № 1. С. 379‒384.

Тетерятник Г. К. Уніфікація та диференціація процесуальної форми: синергетичний підхід. Revista Științifică Internațională «Supremația Dreptului». 2017. № 1. С. 136‒142.

Дрозд В. Г. Правове регулювання досудового розслідування: проблеми теорії та практики: монографія. Одесса: Видавничий дім «Гельветика», 2018. 448 c.

Хомінець В. В. Сутність диференціації кримінально-процесуальної форми. Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. 2007. № 37. С. 40‒47.

Трофименко В. До питання щодо поняття та значення диференціації кримінально-процесуальної форми. Науковий вісник Ужгородського університету. 2012. № 18. С. 139‒142.

Сливич І. І. Прискорені та спрощені провадження в кримінальному судочинстві України: визначення та доцільність застосування. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2015. Вип. 31 (3). С. 97‒100.

Дрозд В. Г. Сучасна парадигма диференціації кримінальної процесуальної форми. Наука і правоохорона. 2017. № 4. С. 238‒242.

Шило О. До питання щодо диференціації кримінально-процесуальної форми. Право України. 2010. № 9. С. 180–187.

Дуфенюк О. Актуалізація гуманістичних цінностей у ході кримінального провадження. Право і суспільство. 2014. № 1. С. 229−233.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-05-29

Номер

Розділ

Розділ 9. Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність