Сучасні підходи до визначення поняття правового звичаю

Анотація

Стаття присвячена існуючим у сучасній юридичні літературі підходам до розуміння поняття правового звичаю. Відзначено взаємозв’язок між різноманітністю дефініцій правового звичаю та плюралізмом праворозуміння. Висвітлено позитивістський вплив на розуміння правового звичаю крізь призму його визначень. Запропоновано класифікувати існуючі в українській юриспруденції дефініції правового звичаю за критерієм наявності вказівки на санкціонування звичаю державою. Відповідно до зазначеного критерію їх можна поділити на такі групи: визначення, що вказують на санкціонування з боку держави; ті, які не містять згаданої вимоги; дефініції, в яких державне санкціонування правового звичаю розглядається як його факультативна (додаткова) ознака.
Досліджено визначення поняття правового звичаю, запропоновані в як у науковій, так і в навчальній літературі з теорії та історії права, а також інших предметів (у тому числі в навчальних посібниках зі звичаєвого права). Зокрема проаналізовано більш як двадцять дефініцій правового звичаю та звичаєвого права, що представлені у працях Т. Андрусяка, С. Білостоцького, О. Васянович, М. Жовтобрюха, О. Івановської, М. Козюбри, Л. Луць, О. Мірошниченко, П. Рабіновича, І. Усенка, О. Скакун, В. Сухоноса, О. Шевченка, О. Яворської та ін. З порівняльною метою в статті охарактеризовано підходи до розуміння звичаєвого права окремих іноземних правознавців (Б. Бенсона, Дж. Мерфі, А. Прейснера) та представників суміжних галузей знань.
З’ясовано, що окремі дефініції правового звичаю використовують замість державного санкціонування близькі за значенням терміни, які однак не є тотожними цьому явищу – наприклад, соціальна санкція (санкціонування суспільством, а не державою) чи схвалення держави. Таке схвалення, ймовірно, варто розуміти дещо ширше, ніж санкціонування (є різновидом схвалення), але вужче, ніж визнання. Останнє не завжди передбачає схвалення, яке є позитивною реакцією не відміну визнання, що може бути як позитивним, так і нейтральним.