Розуміння терміну "конституція" в період Стародавнього Риму
DOI:
https://doi.org/10.24144/2788-6018.2023.04.8Ключові слова:
конституція, конституціоналізм, основний закон, парадигма конституціоналізму, становлення конституції, конституційне право, право Римської держави, історія Стародавнього Риму, філософи Стародавнього РимуАнотація
Вказується, конституція в сучасній державі є основою правової системи, тобто визначає її нормативну складову (законодавство та інші джерела права), а також систему державних установ, правову ідеологію, правову свідомість. Таким чином Конституція визначає всю парадигму конституційно-правових відносин в той чи інший період розвитку держави. При цьому трансформація уявлень щодо змісту конституції також відображає суспільно-політичні процеси.
Стаття присвячена дослідженню процесу формування та розвитку конституціоналізму, розуміння терміну «конституція» та ідеї, яку вкладали філософи в це поняття, шукаючи кращу модель стабільного політичного строю держави. В статті проаналізовано термін «конституція» в історичній ретроспективі та як він співвідноситься із розумінням конституціоналізму в сучасній юридичній літературі. Батьківщиною конституціоналізму був давньогрецький поліс, а основним теоретиком у цій сфері – Аристотель, який на підставі дослідження конституцій полісів своєї епохи дійшов висновку, що щодо кращої моделлю конституції є змішана конституція, оскільки саме така модель гарантує стабільне політичний устрій. Зразком змішаної конституції була конституція Спарти. Відповідно до думки Полібієм і Цицеюрону модель змішаної конституції була властива і Стародавньому Риму. Модель змішаної конституції була сприйнята сучасним конституціоналізмом як дороговказ.
У статті зроблено висновок, що конституція у вузькому розумінні розумілася як інституційний устрій із зазначенням того, хто має доступ до керівних органів і може брати участь у ухваленні рішень. Таким чином, йшлося про управління державою. Конституція в нормативному сенсі була покликана адаптувати справедливу систему управління до природи та мети спільноти громадян.
Посилання
Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник. К.: АртЕк, Вища шк., 1997. 511 с.
Стецюк П.Б. Основи теорії конституції та конституціоналізму. Частина перша: Посібник для студентів. Львів: Астролябія, 2004. 232 с.
Оніщенко, Ольга Вікторівна. Конституція України як основне джерело конституційного права України. Дис… на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук спец.: 12.00.02 – «конституційне право». Київ, 2005. 216 с.
Шевчук С. Основи конституційної юриспруденції: Навч. посіб. Х. : Консум, 2002. 394 с.
Опришко В.Ф. Конституція України – основа системи національного законодавства. Правова держава. Щорічник наукових праць. Інститут держави і права ім.В.М.Корецького НАН України. Вип. 14. К.: Видавничий Дім «Юридична книга», 2000. С. 118–125.
Конституційне право: підручник / за загальною редакцією М.І. Козюбри. / Ю.Г. Барабаш, О.М. Бориславська, В.М. Венгер, М.І. Козюбра, О.М. Лисенко, А.А. Мелешевич. К.: ВАІТЕ, 2021. 528 с.
Жидков О.А. Вступительная статья. Соединенные Штаты Америки. Конституция и законодательные акты. М., 1993. С. 10.
Шустров, Д.Г. Сущность конституции: основные теории: монография. Юрлитинформ. М., 2017. 227 с.
Behrends O. Die Gewohnheit des Rechtes und das Gewohnheitsrecht. Die Begründung des Rechts als Historiches Problem. München, 2002. S. 21.
Hülsen Ch. Comitium. Paulys Realencyclop ädie der classischen Altertumswissenschaft. Bd. IV,1. Stuttgart, 1935. S. 717-718.
Цицерон Марк Туллий. Диалоги о государстве, о законах. М., 1966. С. 33.
Бєлов Д.М. Парадигма українського конституціоналізму. В. Березний: РК «Євростандарт», 2011. 400 с.
Бєлов Д.М. Основний закон як основа формування та реалізації політики держави. Ученые записки Таврийского национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Юридические науки». 2011. Том 24 (63). № 2. С. 136–144.
Бєлов Д.М. Удосконалення Конституції як спосіб реалізації парадигми конституціоналізму. Форум права. 2012. № 3. С. 62–67.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2023 Д.М. Бєлов; М.В. Бєлова; І.Є. Переш
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.