Досвід країн Європейського Союзу щодо захисту прав і свобод громадян у пенітенціарних установах

Анотація

У статті проведено теоретико-правове дослідження досвід країн Європейського Союзу щодо захисту прав і свобод громадян в пенітенціарних установах. Методологічну основу дослідження склали діалектичний метод вивчення соціальних процесів, системний підхід, загальні положення філософії, теорії держави та права, конституційного, кримінального та кримінально-виконавчого права, кримінології, психології та приватно-наукові методи пізнання: історичний, порівняльно-правовий, соціологічний та логічний. Проведено аналіз міжнародних стандартів поводження та тримання засуджених, визначені питання, пов’язані із захистом прав осіб, шляхів упровадження у національне законодавство норм міжнародно-правових актів, які закріплюють права та свободи людини. Права осіб, які утримуються у виправних установах – це закріплена у нормативно-правових актах сукупність природних і набутих прав, що захищається державою, осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі. Під законним інтересом засуджених розуміють встановлюване, охоронюване державою право щодо реалізації прагнень засуджених до володіння значимими благами, яке залежить від виконання низки встановлених законом умов. Проаналізовано та критично оцінено відповідні міжнародні стандарти: Мінімальні стандартні правила поводження з в’язнями, Європейські пенітенціарні правила, Токійські правила, практика Європейського Союзу у сфері, що досліджується. Розглянуто та прокоментовано існуючі стандарти обмежень прав ув’язнених у Франції, Великої Британії, Федеративної Республіки Німеччина, Іспанії, Італії. Описано процес та проблеми втілення стандартів обмежень прав укладених у нормативно-правових актах України та упровадження досвіду країн Європейського Союзу. Зазначено, що пріоритетами у сфері виконання покарань відповідно до Стратегії реформування пенітенціарної системи на період до 2026 року є: забезпечення прав людини, дотримання мінімальних стандартних правил щодо поводження і тримання засуджених осіб, підвищення ефективності діяльності органів кримінально-виконавчої системи.