Показання свідка в кримінальному процесі: поняття, зміст, вимоги
DOI:
https://doi.org/10.24144/2788-6018.2023.04.73Ключові слова:
свідок, показання, докази, достовірність, допустимість, належністьАнотація
Стаття присвячена дослідженню особливостей показань свідків як джерела доказів в кримінальному процесі. Встановлено, що показання осіб, які володіють певною інформацією про обставини кримінального правопорушення, є найважливішим процесуальним засобом, за допомогою якого забезпечується встановлення обставин події. Розкрито питання місця показань свідків в кримінальному процесі. Відстоюється теза, що досягнення завдань кримінального провадження може мати місце лише тоді, коли воно буде ґрунтуватися на якісному доказовому матеріалі, а значить – допустимих, належних та достовірних доказах, при дотриманні всіх вимог до оцінки доказів. У свою чергу, сам процес оцінки показань свідків повинен мати комплексний характер та включати в себе всі обставини, що відносяться до свідка і його показань, як до одного з найчастіших видів доказів.
Виділені суттєві властивості показань свідка, сукупність яких утворює зміст і форму даного виду доказів: відомості є усним або письмовим повідомленням; джерелом відомостей виступає особа, наділена процесуальним статусом свідка; відомості мають значення для даного кримінального провадження; при отриманні та оформленні відомостей забезпечено дотримання вимог законодавства.
Запропоновано авторське визначення поняття «показання» – це відомості, які надаються в усній або письмовій формі підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження, зафіксовані в належному порядку. Наводиться висновок, що в даному визначенні враховані всі суттєві ознаки показань, в тому числі й надані свідком, запропоновано замінити дефініцію ч. 1 ст. 95 КПК України авторським визначенням.
Встановлено, що показання нерідко з’являються в результаті процесуальних дій, що не відносяться до допитів, та закріплюються в матеріалах справи як елементи різних протоколів слідчих (розшукових) дій, протоколу судового засідання і т.п. Пропонується виключити із законодавчого визначення згадку про отримання показань лише при допиті; таким чином, розширюється зміст норми, полегшується її сприйняття й розуміння.
Посилання
Большой юридический словарь / под ред. А.Я. Сухарева. 3-е изд., доп. и перераб. М.: ИНФРА-М, 2004. 703 с.
Будников В., Русяев А. Показания в уголовном процессе. Законность, 2006. № 9. С. 39–44.
Савицкий В.М. Уголовный процесс: словарь-справочник. М.: Юридическая фирма «Контракт»; ИНФРА-М, 1999. 271 с.
Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 р. № 4651-VI. Відомості Верховної Ради України, 2013. № 9-10. № 11-12. № 13. Ст. 88
Острійчук О.П. Місце показань в системі процесуальних джерел доказів. Часопис Київського університету права, 2013. № 3. С. 319–322.
Габрелян А.Ю. Напрями підвищення ефективності діяльності правоохоронних органів щодо протидії економічній злочинності. Колективна наукова монографія «Державне управління та адміністрування, сфера обслуговування, економіка та міжнародні відносини як рушійні сили економічного зростання держав XXI століття». Видання 2. Вінниця, 2021- 2022. С. 2–18. https://doi.org/10.36074/paaaseeirdfegcc.ed-2.01.
Фельдштейн Г.С. Лекции по уголовному судопроизводству. М.: Типо-литография В. Рихтер, 1915. 432 с.
Вышинский А.Я. Теория судебных доказательств в советском праве. 3-е изд., доп. М.: Госюриздат, 1950. 308 c.
Нор В.Т. Свідок у кримінальному процесі України: коло осіб, предмет показань та свідоцький імунітет. Вісник Львівського університету. Серія юридична. Вип. 37. Львів, 2002. С. 491–498.
Кони А.Ф. Избранные труды и речи. Тула: Автограф, 2000. 640 c.
Победкин А.В., Яшин В.Н. Уголовный процесс: учебник / под ред. В.Н. Григорьева. М., 2004. 634 с.
Смолькова И.В. Процессуальный статус свидетеля в российском уголовном судопроизводстве: учебное пособие. Иркутск: ИВШ МВД России, 1997. 40 с.
Чернов Р.П. Свидетельские показания как источник доказательств. Адвокат, 2005. № 5. С. 95–105.
Габрелян А. Вектор розвитку України: дилема вибору. Матеріали конференцій МЦНД, 2021. https://doi.org/10.36074/mcnd-19.02.2021.lawgov.02.
Розин Н.Н. Уголовное судопроизводство: пособие к лекциям. 3-е изд., пересмотр. Петроград: Изд. юрид. кн. скл. «Право», 1916. 603 с.
Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР. Відомості Верховної Ради України, 1996. № 30. Ст. 141
Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 р. № 9. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-96#Text.
Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 р. № 7. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-97#Text.
Габрелян А.Ю. Недоліки законопроекту № 3139. Верховенство Права, 2020. № 1. С. 36–43.
Штерн В. Психология свидетельских показаний. Экспериментальные исследования верности воспоминания. Вестник права. СПб., 1902. № 2-3. http://yurpsy.com/files/biblio/stern/03.htm.
Сорокина Т.А. Тактико-психологические приемы получения, проверки и оценки показаний свидетелей и потерпевших: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. СПб., 2001. 34 c.
Карузина В.В. Тактика использования данных о поведении участников уголовного процесса в ходе следственных действий: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. СПб., 1998. 194 c.
Саушкин С.А. Актуальные вопросы теории и практики участия свидетеля в уголовном процессе (в досудебном производстве): дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. Москва, 2002. 182 c.
Кулишеръ Э.М. Психология свидътельскихъ показаний и судебное слъдствие. Въстникъ Права, 1904. № 8 (октябрь). С. 172–212.
Габрелян А.Ю. Об’єкт правопорушення передбаченого ст. 181-1 КУпАП. Journal «ScienceRise: Juridical Science», 2020. № 3 (13). С. 27–33.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2023 А.Ю. Габрелян, О.В. Чепель
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.