Судовий прецедент в романо-германській правовій сім'ї

Анотація

Статтю присвячено дослідженню інститу­ту судового прецеденту в романо-германській правовій сім’ї. Встановлено, що країни романо-германської правової сім’ї на відміну від кра­їн англосаксонської правової сім’ї під впливом римського права, в умовах кодифікації права визначили для себе пріоритетним джерелом права - закон, а не прецедент. Проте, фіксу­ється поступове підвищення ролі судового пре­цеденту в країнах континентального права, зумовлене низкою чинників, що сприяють ак­тивізації судової нормотворчості. По-перше, у зазначених країнах продовжують існувати га­лузі права, які з різних причин або не мають правового регулювання, або регулюються лише загальними відсильними нормами чи рамковими положеннями. Законодавець з об'єктивних при­чин не може передбачити все різноманіття явищ реального життя. Це підштовхує судові інстан­ції до прийняття правових положень, здатних заповнити прогалини в правовій регламентації суспільних відносин. По-друге, відбувається по­мітне відставання законодавства від суспільних відносин, що динамічно змінюються, внаслідок чого формуються великі сегменти суспільного життя, що регулюються правовими актами, які втратили свою актуальність. Сучасні реалії, ба­гато в чому насичені непрогнозованими подія­ми, актуалізують потребу правових систем до адаптації. Усе це сприяє зверненню до судових прецедентів, які слугують не лише інструмен­том розв’язання конкретних спорів, а й засобом розвитку права, даючи змогу заповнити існуючі «прогалини в праві».

Зроблено висновок, що у романо-германській правовій сім’ї реальна юридична сила су­дового прецеденту визначається не стільки її формальним закріпленням у правових актах, скільки фактичними життєвими обставинами. Реальні ситуації, а також практична необхід­ність і потреба в прецеденті як джерелі права відіграють ключову роль у визначенні його іс­тинного правового статусу та юридичної сили. Судовий прецедент у країнах континентального права набуває дедалі більшої значущості, з пли­ном часу стаючи невід’ємним елементом дина­мічного й адаптивного правового регулювання, а норми, що встановлюють загальнообов’язкову силу прецедентів і дискреційні повноваження уповноважених органів, дедалі частіше зустрі­чаються як у сфері публічного, так і у сфері приватного права цих країн. Судовий прецедент в зазначених країнах слід розглядати як джере­ло права з практичної точки зору, акцентуючи увагу на розв’язанні проблем, що виникають у процесі правозастосування.