Правове забезпечення медіації в Україні: недоліки та перспективи вдосконалення крізь призму досвіду країн Європейського Союзу

Анотація

У змісті статті автором досліджено особливос­ті правового забезпечення медіації в Україні та країнах Європейського Союзу. Незважаючи на те, що на сьогодні в юридичній науці сформо­вано значний науковий масив праць, які стосу­ються тих чи інших аспектів медіації, варто від­значити, що питання правового забезпечення медіації в Україні не знайшли свого належного наукового опрацювання. Особливо актуальни­ми є сучасні дослідження питань правового за­безпечення медіації з огляду на високий ступінь його змінюваності в Україні.

На підставі критичного аналізу положень за­конодавства України в сфері медіації, визначено його недоліки та перспективи вдосконалення. В якості недоліків правового забезпечення медіа­ції в Україні відзначено наступні: а) відсутність положень, які б регламентували питання медіативних процедур, зокрема до подання звернен­ня до суду, під час судового провадження, а та­кож під час виконання судового рішення тощо; б) неузгодженість його категоріально-понятій­ного апарату із усталеною законодавчої термі­нологією (наприклад, термінів «конфлікт» та «спір»); в) неточність правового забезпечення принципів медіації; г) поверхнева, занадто за­гальна регламентація самого процесу медіації; д) неврахування європейського стандарту про­зорості медіації тощо.

Аналіз особливостей правового забезпечен­ня країн ЄС (Франції, Німеччини, Італії, Австрії та ін.) дозволив обґрунтувати перспективи вдо­сконалення правового забезпечення медіації в Україні. Підсумовано, що українське законодав­ство пережило правові трансформації в сфері медіації, перейшовши від найменш ефективної та найменш надійної неформалізованої моделі до спеціалізованої моделі, ухваливши рамковий Закон України «Про медіацію». На нашу дум­ку, найбільш ефективною моделлю правового забезпечення медіації є саме обрана Україною спеціалізована модель, яка між іншим має бути доповнена ефективними механізмами саморегу­ляції цієї юридичної діяльності шляхом розробки та застосування актів так званого «неофіцій­ного права», які ухвалюють професійні об'єд­нання медіаторів. Відзначено поєднання у пра­вовому регулюванні медіації в Україні: а) типо­вості закону «Про медіацію», яким встановлено правовий фундамент медіації та врегульовано найбільш загальні та важливі питання в цій сфе­рі; б) саморегулюючих механізмів медіації, що покликані забезпечити швидку реакцію на ди­намічний розвиток медіації та відносин, де вона має застосовуватись.