Юридична природа інституту визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави

Анотація

В статті досліджується проблематика визна­чення юридичної природи інституту визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави. Звертається увага на тому, що основною причиною введення вказаного про­цесуального інституту у правову систему нашої держави є розробка і створення ефективної си­стеми запобігання корупційним і пов'язаним із ними правопорушенням особами, які уповнова­жені на виконання функцій держави або місце­вого самоврядування. При цьому, досліджувану процесуальну категорію можна умовно віднести до складової загальнодержавного механізму бо­ротьби з корупцією.

Автор розкриває хронологію становлен­ні інституту цивільної конфіскації незаконних активів, досліджуючи зміст диспозиції ста­тей 233-2332 ЦПК України, які діяли в період з 4 березня 2015 року по 15 грудня 2017 року і статей 290-292 ЦПК України, які були чинними в період 15.12.2017 року по 28.11.2019 року. В цій частині звертається увага на тому, що обидві вказані процесуальні моделі цивільної конфіскації передбачали можливість визнання активів необґрунтованими і їх стягнення на ко­ристь держави лише при наявності вироку суду який вступив в законну силу. При цьому, аналі­зуються причини недосконалості впроваджено­го законодавцем інституту, серед яких нечіт­кість сформульованих процесуальних норм, їх колізійний характер, залежність позовного провадження у цивільній справі від результатів розгляду кримінальної справи, що в практичній площині здійснюється протягом необґрунтовано тривалого часу.

Автором зроблено висновки про те, що ін­ститут визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави не може вважа­тись механізмом цивільної або кримінальної санкції як і певним видом покарання майново­го характеру, оскільки не містить притаманних їм характеризуючи ознак. Натомість, досліджу­вана процесуальна категорія є адміністратив­но-правовим засобом забезпечення дотриман­ня спеціальними суб'єктами вимог законодав­ства про запобігання корупції, який одночасно наділена ознаками цивільної відповідальності.