Зарубіжний досвід впровадження етичних цінностей в антикорупційній політиці організацій приватного та державного сектору

Анотація

Автором здійснено аналіз та систематизацію досвіду зарубіжних країн щодо особливостей впровадження етичних цінностей в антикорупційній політиці організацій приватного та дер­жавного сектору.

Вище керівництво при впровадженні антикорупційних стандартів незалежно від форми власності організації при прийнятті управлін­ських рішень має керуватися власними етични­ми переконаннями щодо своїх дій, проявлення доброчесності, етичності, впливу на праців­ників нижчих ланок управління щодо прикладу превалювання антикорупційних стандартів при прийнятті управлінських рішень.

Встановлено значення Етичних кодексів в за­охоченні вищого менеджменту США, ЄС, Вели­кобританії у формуванні організаційної етики та репутації міжнародних компаній та стратегічну важливість керівництва у профілактиці корупції при формуванні антикорупційних програм та бо­ротьбі з корупційними ризиками визначав у своїй праці щодо лідерства у запобіганні корупції.

Досвід США, ЄС, Великобританії показав, що дотримання етичної поведінки середньою та нижчою ланками і, відповідно, зменшення корупційних ризиків, переважно втілюється ура­хуванням того прикладу, який подає керівни­цтво при веденні бізнесу компанії.

З'ясовано, що основними шляхами створення етичної атмосфери є: встановлення цінностей та принципів організації, затвердження Етичних кодексів, внутрішній контроль, підзвітність, ре­гулярне інформування та проведення навчаль­них заходів керівництвом з обов'язковою його участю щодо етичних цінностей, довіра керівни­цтву та його особиста відповідність щодо питань корпоративної етики за відсутності посади офі­цера з питань етики.

Практика реалізації керівництвом етичних цінностей в антикорупційній політиці публічної влади в Австралії показала, що шляхами такої реалізації може стати: запровадження процедур зовнішнього контролю, відкритих для громад­ськості, а також конфіденційних процедур звіт­ності для вищого керівництва.

Проаналізовано досвід Ліберії, Кенії, Грузії щодо лідерства та корупції в управлінні ком­паніями та на державній службі як однієї з ос­новних причин громадянських війн. Позитивни­ми практиками щодо використання антикорупційної політики та утвердження ролі лідерів в управлінні країн Африки стало впровадження антикорупційної політики та стратегії в вищо­му керівництві країн, децентралізації влади та практики виявлення і повернення незаконно от­риманих коштів урядовців на рахунки держави.

Автором узагальнено ефективні шляхи впровадження етичних цінностей у організа­ціях державного сектору, на прикладі Грузії, а саме: політичну лояльність керівництва у сфері управління щодо протидії корупції; впровад­ження е-урядування та е-послуг, довгострокові інвестиції у розбудову корпоративної етичної культури, впровадження механізму прямого доступу інформації щодо протидії хабарництву до вищого керівництва компанії та заохочення працівників щодо повідомлення про підозрілу діяльність, пов'язану з корупцією.

Констатовано, на прикладі Естонії, особли­вості ролі менеджменту в подоланні корупції, реалізації антикорупційних ініціатив, окремі тенденції щодо ролі керівництва правоохорон­ної сфери в антикорупційній політиці. Естонсь­ким законодавством сформовано тенденції щодо виявлення ролі менеджменту у формуванні антикорупційної культури в правоохоронних ор­ганах через організаційні погляди на корупцію та погляди керівників щодо подолання коруп­ції, зокрема: відкритість вищого керівництва до обговорення антикорупційної проблематики щодо їх власних організацій; зосередженість на організаційній культурі не сприйняття корупції починаючи з вищої керівної ланки; інтеграція в повсякденну практику існуючих етичних норм; запобігання корупційним ризикам, пов'язаним з вищими посадовцями організацій.