Європейський охоронний ордер: питання прогностичного інструментарію для захисту жертв кримінальних правопорушень

Анотація

У статті проведено дослідження Європей­ського охоронного ордера (далі - ЄОО) у кон­тексті захисту потерпілих від злочинів. Розгля­нуто такі аспекти: загальні питання сутності та мети ЄОО; його співвідношення з заходами за національним правом країни ЄС; умови видачі; порядок видачі та виконання; захист прав осіб, які створюють небезпеку; специфіку виконан­ня. Розглянуто співвідношення заходів за ЄОО з заходами забезпечення безпеки та обмежуваль­ними заходами і обмежувальними приписами за українським законодавством.

Указано, що європейські дослідники виділя­ють ряд недоліків у регламентації ЄОО, що впли­ває на ефективність цього інструменту; це свід­чить про те, що положення Директиви 2011/99/ EU можуть у перспективі трансформуватись. У якості висновків також зазначено, що: 1) ЄОО не буде застосовний для заходів забезпечен­ня безпеки, які регламентовано «Про забезпе­чення безпеки осіб, які беруть участь у кримі­нальному судочинстві», зважаючи на перелік заходів у ст. 5 Директиви 2011/99/EU та поло­ження про те, що особа, яка створює небезпе­ку, має бути заслухана; 2) ЄОО загалом зможе бути застосований для взаємодії щодо обмежу­вальних приписів у порядку Цивільного проце­суального кодексу України та обмежувальних заходів за Кримінальними кодексом України та Кримінальним процесуальним кодексом України (хоча можуть бути питання через адміністратив­но-правову та кримінально-правову санкцію за домашнє насильство, і такий підхід українського законодавця може викликати питання і стосов­но подвійної кримінальності у порівнянні з кри­мінально караними діяннями інших країн ЄС, що може викликати неможливість звернення до ін­ших країн за процедурою ордера та виконання ордера в Україні); 3) через те, що у Директиві 2011/99/EU мова йде про захист від будь-яких кримінальних правопорушень, для виконання ЄОО обов'язково потрібно буде вносити зміни до КПК України.