Актуальні питання властивостей доказів у кримінальному провадженні

Автор(и)

  • Є.В. Дронов аспірант Національної академії Служби безпеки України, Україна https://orcid.org/0009-0002-6041-3117
  • С.Ю. Ільченко кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник, провідний науковий співробітник науково-організаційного центру Національної академії Служби безпеки України, Україна https://orcid.org/0000-0003-2992-2220

DOI:

https://doi.org/10.24144/2788-6018.2024.02.112

Ключові слова:

доказування, докази, допустимість доказів, досудове розслідування, кримінальне провадження, критерії, належність доказів, прокурор, слідчий, суд

Анотація

У статті, відповідно до положень Криміналь­ного процесуального кодексу України, розкри­вається зміст належності доказів як чинника, що має обов'язково враховуватися під час оцінки доказів у кримінальному провадженні. Вказано на співвідношення належності доказів із деяки­ми правовими категоріями інституту доказуван­ня. Висунуто пропозиції, які можуть стати в на­годі під час удосконалення понятійного апарату теорії доказів та положень чинного законодав­ства.

Актуальність публікації обумовлена потребою удосконалення процесу доказування під час досудового розслідування та судового розгляду, вироблення ефективних механізмів успішного виконання завдань кримінального проваджен­ня, які визначено у ст. 2 КПК України.

Метою підготовки статті було розкриття ос­новних питань правової природи належності доказів, відповідно до визначення, наданого у ст. 85 КПК України. Передумовами до форму­вання вказаної мети стали сучасні проблеми, які виникають під час досудового розслідування у кримінальних провадженнях.

Під час підготовки публікації використано загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання. Так із загальнонаукових методів засто­совано, зокрема, системно-структурний метод, метод функціонального аналізу, із спеціальних - формально-юридичний, логіко-процесуальний методи, метод порівняльного правознавства. Проаналізовано основні законодавчі норми, які стосуються тематики публікації.

У статті доводиться, що удосконалення по­нятійного апарату, правильне формулюван­ня правових ознак доказів через призму норм міжнародних конвенцій сприятиме доверше­ності процесуального закону та забезпечить уніфікований підхід до належного дотриман­ня прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження. При цьому авто­рами враховувалося, що вимоги про належність доказів не набули в законодавстві імперативно­го характеру, а тому вони вирішуються індиві­дуально слідчим, прокурором та судом у кож­ному окремому випадку. Пізнання обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному про­вадженні є метою доказування, а належність є ознакою, яка не лише характеризує докази, а й виступає засобом досягнення означеної мети.

Посилання

Владимиров Л.Е. Учение об уголовных доказательствах. Тула: Автограф, 1910. 400 с.

Горский Г.Ф., Кокорев Л.Д., Элькинд П.С. Проблемы доказательств в советском уголовном процессе. Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1978. 303 с.

Карнеева Л.М. Доказательства в советском уголовном процессе. Учебное пособие. Волгоград: Изд-во ВСШ МВД СССР, 1988. 68 с.

Лупинская П.А. Решения в уголовном судопроизводстве. Их виды, содержание и форма. М.: Юридическая дитература, 1976. 168 с.

Миньковский, Г.М. Пределы доказывания в советском уголовном процессе. Москва: Госюриздат, 1956. 115 с.

Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України: Підручник. Київ: Либідь, 1999. 536 с.

Советский уголовный процесс; под ред. Карева Д.С. М.: Государственное издательство юридической литературы, 1956. 416 с.

Ульянова Л.Т. Оценка доказательств судом первой инстанции. М.: Госюриздат, 1959. 168 с.

Фойницкий И.Я. Курс уголовного судо-производства: в 2-х т.. СПб.: Сенатская типография, 1910. Т. 2. 573 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-05-11

Номер

Розділ

Розділ 9. Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність