Межі дії преюдиції в кримінальному процесуальному законодавстві Європейських країн

Анотація

В статті досліджено особливості норматив­ного закріплення преюдиції у кримінальному процесуальному законодавстві Австрії, ФРН та Франції та межі її дії. Преюдиція впливає на під­вищення відповідальності суддів, оскільки вона сприяє постановленню законних та обґрунто­ваних рішень, що стосуються не тільки прав та інтересів сторін конкретного провадження, яке залежить від фактів, що встановлені в цьому рішенні, а в подальшому вони можуть вплину­ти на дотримання прав та інтересів інших осіб. Аргументовано, що поняття преюдиції у кримі­нально-процесуальному праві зазначених кра­їн не надається, але, очевидно, рішення судів та інших органів визнаються під час розгля­ду кримінальних справ судами Австрії, ФРН та Франції без доказів. Це підкреслює авторитет і значимість рішень суду та інших органів, не­зважаючи на те, що законодавством зазначе­них держав надається велике значення свободі оцінки доказів та постановлення судом рішень за внутрішнім переконанням суддів. Визначе­но, що кримінальним процесуальним законо­давством Австрії, ФРН та Франції визнається преюдиційне значення обставин, встановлених вироком та іншим рішенням суду, а також ак­тами органів кримінального переслідування під час розгляду кримінальної справи. При цьому доказова сила таких рішень є абсолютною для суду, що розглядає кримінальну справу, доки вони не будуть визнані незаконними вищою судовою інстанцією. На відміну від КПК Украї­ни в Кримінальних процесуальних кодексах Австрії, ФРН та Франції обставини, встановлені вироком та іншим рішенням суду, а також акта­ми органів кримінального переслідування, без доказу визнаються лише судом, прокурор та інші органи кримінальної переслідування таким правом не наділені. У КПК зазначених держав вирок та акти органів кримінального пересліду­вання є доказами, їх доказова сила абсолютна, що значно полегшує застосування преюдиції у кримінальному процесі. З урахуванням пози­тивного законодавчого досвіду цих країн запро­поновано включити вирок, що набрав законної сили, прийняте у межах цивільного, арбітраж­ного чи адміністративного судочинства, до чис­ла інших документів, зазначених у ч. 2 ст. 99 КПК України.