Кримінально-правовий та кримінально-процесуальний статус потерпілого
DOI:
https://doi.org/10.24144/2788-6018.2024.03.88Ключові слова:
потерпілий, кримінальне право, кримінальне правопорушення, кримінальне провадження, кримінальне судочинство, особа, яка постраждала від домашнього насильстваАнотація
У статті досліджується кримінально-правовий та кримінально-процесуальний статус потерпілого. Для людини, яка не має юридичної освіти, часто це стає ще тим випробуванням, у зв’язку з чим важливим є належне правове регулювання статусу потерпілого як у кримінальному праві, так і у кримінальному процесі. Правовий статус потерпілого за Кримінальним кодексом України та за Кримінальним процесуальним кодексом України багато у чому різниться, не зважаючи на те, що природа такого статусу єдина.
Розкриваються особливості набуття статусу потерпілого у кримінальному праві та кримінально-процесуальному праві. Наголошено, що статус потерпілого у кримінальному праві особа набуває з моменту вчинення щодо неї кримінального правопорушення, а статус потерпілого у кримінально-процесуальному праві особа набуває тільки з власної волі, якщо подасть про це відповідну заяву. Щодо набуття статусу потерпілого у кримінальному провадженні, то тут є два варіанти - або особа сама ініціює кримінальне провадження щодо правопорушення, вчиненого щодо неї, або провадження розпочинається за заявою іншої особи, а потерпіла особа пізніше подає заяву про залучення її до провадження в якості потерпілого.
За результатами дослідження судової практики аргументовано, що оскаржити факт неза- лучення до провадження особи як потерпілого можна тільки тоді, коли така відмова оформлена належним чином - постановою про відмову у визнанні потерпілим.
Аргументовано, що кримінально-правова сфера вимагає захисту прав та інтересів особи, потерпілої від кримінального правопорушення.
Підтримується пропозиція щодо гарантування права на безоплатну правничу допомогу для потерпілих на рівні із підозрюваними, обвинуваченими за рахунок держави незалежно від їх майнового стану.
Розкривається зміст категорії «особа, яка постраждала від домашнього насильства». За результатами аналізу положень кримінального та кримінального процесуального законодавства обґрунтовано, що особа, яка постраждала від домашнього насильства може і не набувати кримінально-процесуального статусу потерпілого (якщо вона, наприклад, цього не бажає), проте обмежувальні заходи щодо кривдника можуть бути застосовані в її інтересах.
Посилання
Кримінальний кодекс України : Закон України № 2341-ІІІ від 05 квітня 2001 року. Відомості Верховної Ради України. 2001. № 25-25. Ст. 131.
Сенаторов М.В. Потерпілий від злочину в кримінальному праві : монографія / За науковою редакцією доктора юридичних наук, професора, академіка Академії правових наук України В.І. Борисова. Х. : Право, 2006. 208 с.
Кримінальний процесуальний кодекс України : Закон України № 4651-VI від 13 квітня 2012 року. Відомості Верховної Ради України. 2013. № 9-10, № 11-12, № 13. Ст. 88.
Боняк В.О., Коломоєць Ю.О. Проблема збалансованості процесуально-правового статусу потерпілого в Україні. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2018. № 4. С. 130-134.
Ухвала слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2017 р. у справі № 640/16201/17. Єдиний державний реєстр судових рішень.URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/69913695 (дата звернення: 01.04.2024).
Ковалик Ю.М. Злочин, пов’язаний з домашнім насильством, як підстава призначення особі одного чи декількох обмежувальних заходів. Електронне наукове видання «Аналітично-порівняльне правознавство». 2022. № 3. С. 194-198. DOI: https://doi.org/10.24144/2788-6018.2022.03.35.
Сольонова О.О. Процесуальний статус потерпілого: проблемні питання та шляхи вдосконалення. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2015. № 1. С. 139-145.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2024 Л.В. Білінська
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.