Аналіз положень Будапештського Меморандуму з точки зору їх ефективної реалізації в умовах повномасштабної війни
DOI:
https://doi.org/10.24144/2788-6018.2024.04.3Ключові слова:
Будапештський Меморандум, безядерний статус України, збройна агресія, повномаштабна війна, міжнародні механізми гарантування угодАнотація
Визначається основні передумови підписанняУкраїною Будапештського меморандуму. Наведено огляд основних прорахунків, які спричинили укладення Меморандуму. Проаналізовано саму форму міжнародного документа «меморандум» та його юридичну силу. Наведено твердження щодо причин недієвості норм Будапештського Меморандуму та запропоновано шляхи удосконалення безпекових угод.
Досліджується, що підписуючи Меморандум, Україна та її політичне керівництво трактували такий як гарантію безпеки для України, однак фактична війна починаючи з 2014 року та повномасштабне вторгнення з боку терористичногосусіда на сході, викликали ряд питань щодо ефективності такого документа та ще більше питань щодо того як у подальшому мають бути викладені, зафіксовані та передбачені до реалізації механізми, що мають гарантувати реальну безпеку, а не лише нести декларативних характер норм, за порушення яких агресор не понесе справедливого покарання.
В статті аналізується, що підписання Україною Будапештського меморандуму, а також приєднання до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї мало ряду передумов, які носили не лише об’єктивний характер, проте цей документ не містить ані гарантій, ані безпеки на забезпечення, яке було викликано з точки зору його представлення.
Також в статті наведено аргументи з приводу того, що основною помилкою, що привела Україну до тих наслідків, які зараз переживаютьукраїнське суспільство фактично є слабка правова свідомість останнього, яка плекалася маріонетковими політиками і цілеспрямовано просувалась. Планомірне ослаблення армії нашої держави, знищення військово-промислового комплексу та наступна агресивна експропріація української культури та самоідентифікації були чітко запланованими агресором, з метою реалізації ним своїх терористичних і загарбницьких намірів. Дана стаття покликана покласти початок науковому дослідженню безпекових угод як форми міжнародного гарантування захисту всім сторонам таких домовленостей, не залежно від їх значення на політичній арені.
Посилання
Гай-Нижник П. П. Росія проти України (1990–2016 рр.): від політики шантажу і примусу до війни на поглинання та спроби знищення. К.: «МП Леся», 2017. 332 с. URL: https://shron3.chtyvo.org.ua/Hai-Nyzhnyk_Pavlo/Rosiia_proty_Ukrainy_19902016_rr_vid_polityky_shantazhu_i_prymusu_do_viiny_na_pohlynannia_ta_sproby.pdf.
Василенко В. Щоб Україна стала суверенною державою, а її незалежний статус визнав увесь світ, було потрібно позбутись ядерної зброї. Український Тиждень. № 15 (335). 11–17 квітня 2014 р. URL: https://tyzhden.ua/volodymyr-vasylenko-shchob-ukraina-stala-suverennoiu-derzhavoiu-bulo-potribno-pozbutys-iadernoi-zbroi/.
Горбулін В. Без права на покаяння. Харків: Фоліо, 2009. 384 с.
Гай-Нижник П.П. Українсько-російські воєнно-політичні взаємини за президентств Л. Кравчука та Л. Кучми в контексті системи національної безпеки (1991–2004 рр.). Гілея: науковий вісник. Збірник наукових праць. Філософські науки, Політичні науки. Вип. 164 (8-9). К., 2021. URL: https://shron1.chtyvo.org.ua/Hai-Nyzhnyk_Pavlo/Ukrainsko-rosiiski_voienno-politychni_vzaiemyny_za_prezydenstv_L_Kravchuka_ta_L_Kuchmy.pdf?.
Велика українська енциклопедія. Трактування Будапештського меморандуму. URL: https://vue.gov.ua/Будапештсткий_меморандум_1994.
Лоссовський І.Є. До 20-ї річниці будапештських «гарантій»: Агресія Росії проти України як фактор ерозії міжнародно-правових режимів нерозповсюдження. Зовнішні справи. 2014. № 11. С. 6–11.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2024 О.Б. Качмар, М.Г. Когут
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.