Аналіз положень Будапештського Меморандуму з точки зору їх ефективної реалізації в умовах повномасштабної війни

Автор(и)

  • О.Б. Качмар аспірантка кафедри теорії та історії держави і права ДВНЗ «Ужгородський національний університет», Україна
  • М.Г. Когут кандидатка юридичних наук, доцентка кафедри теорії та історії держави і права ДВНЗ «Ужгородський національний університет», Україна

DOI:

https://doi.org/10.24144/2788-6018.2024.04.3

Ключові слова:

Будапештський Меморандум, безядерний статус України, збройна агресія, повномаштабна війна, міжнародні механізми гарантування угод

Анотація

Визначається основні передумови підпи­санняУкраїною Будапештського меморанду­му. Наведено огляд основних прорахунків, які спричинили укладення Меморандуму. Проаналі­зовано саму форму міжнародного документа «меморандум» та його юридичну силу. Наведе­но твердження щодо причин недієвості норм Бу­дапештського Меморандуму та запропоновано шляхи удосконалення безпекових угод.

Досліджується, що підписуючи Меморандум, Україна та її політичне керівництво трактували такий як гарантію безпеки для України, однак фактична війна починаючи з 2014 року та повномасштабне вторгнення з боку терористично­госусіда на сході, викликали ряд питань щодо ефективності такого документа та ще більше питань щодо того як у подальшому мають бути викладені, зафіксовані та передбачені до реалі­зації механізми, що мають гарантувати реальну безпеку, а не лише нести декларативних харак­тер норм, за порушення яких агресор не понесе справедливого покарання.

В статті аналізується, що підписання Украї­ною Будапештського меморандуму, а також приєднання до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї мало ряду передумов, які но­сили не лише об’єктивний характер, проте цей документ не містить ані гарантій, ані безпеки на забезпечення, яке було викликано з точки зору його представлення.

Також в статті наведено аргументи з приво­ду того, що основною помилкою, що привела Україну до тих наслідків, які зараз пережива­ютьукраїнське суспільство фактично є слабка правова свідомість останнього, яка плекалася маріонетковими політиками і цілеспрямовано просувалась. Планомірне ослаблення армії нашої держави, знищення військово-промислового комплексу та наступна агресивна експропріація української культури та самоідентифікації були чітко запланованими агресором, з метою реалі­зації ним своїх терористичних і загарбницьких намірів. Дана стаття покликана покласти поча­ток науковому дослідженню безпекових угод як форми міжнародного гарантування захисту всім сторонам таких домовленостей, не залежно від їх значення на політичній арені.

Посилання

Гай-Нижник П. П. Росія проти України (1990–2016 рр.): від політики шантажу і примусу до війни на поглинання та спроби знищення. К.: «МП Леся», 2017. 332 с. URL: https://shron3.chtyvo.org.ua/Hai-Nyzhnyk_Pavlo/Rosiia_proty_Ukrainy_19902016_rr_vid_polityky_shantazhu_i_prymusu_do_viiny_na_pohlynannia_ta_sproby.pdf.

Василенко В. Щоб Україна стала суверенною державою, а її незалежний статус визнав увесь світ, було потрібно позбутись ядерної зброї. Український Тиждень. № 15 (335). 11–17 квітня 2014 р. URL: https://tyzhden.ua/volodymyr-vasylenko-shchob-ukraina-stala-suverennoiu-derzhavoiu-bulo-potribno-pozbutys-iadernoi-zbroi/.

Горбулін В. Без права на покаяння. Харків: Фоліо, 2009. 384 с.

Гай-Нижник П.П. Українсько-російські воєнно-політичні взаємини за президентств Л. Кравчука та Л. Кучми в контексті системи національної безпеки (1991–2004 рр.). Гілея: науковий вісник. Збірник наукових праць. Філософські науки, Політичні науки. Вип. 164 (8-9). К., 2021. URL: https://shron1.chtyvo.org.ua/Hai-Nyzhnyk_Pavlo/Ukrainsko-rosiiski_voienno-politychni_vzaiemyny_za_prezydenstv_L_Kravchuka_ta_L_Kuchmy.pdf?.

Велика українська енциклопедія. Трактування Будапештського меморандуму. URL: https://vue.gov.ua/Будапештсткий_меморандум_1994.

Лоссовський І.Є. До 20-ї річниці будапештських «гарантій»: Агресія Росії проти України як фактор ерозії міжнародно-правових режимів нерозповсюдження. Зовнішні справи. 2014. № 11. С. 6–11.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-09-11

Номер

Розділ

Розділ 1. Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень