Конституціоналізм: окремі питання еволюції правової думки

Автор(и)

  • Д.М. Бєлов доктор юридичних наук, професор, професор кафедри конституційного права та порівняльного правознавства ДВНЗ «Ужгородський національний університет», Заслужений юрист України, Україна https://orcid.org/0000-0002-7168-9488
  • М.В. Бєлова доктор юридичних наук, доцент кафедри конституційного права та порівняльного правознавства юридичного факультету ДВНЗ «Ужгородський національний університет», Україна https://orcid.org/0000-0003-2077-2342

DOI:

https://doi.org/10.24144/2788-6018.2024.04.6

Ключові слова:

парадигма, сучасний український конституціоналізм, конституційний лад, конституція, перетворення конституції, конституційне законодавство, конституційно-правова реформа, публічна влада, конституційний транзит, конституційна модель влади

Анотація

Вказується, встановлення критеріїв оцін­ки юридичних концепцій залишається однією з невирішених проблем у праві. Їх інтерпретація часто більше залежить від суб’єктивного погля­ду законодавця чи науковця, ніж від юридичної логіки. Водночас, навіть найдетальніше визна­чення не може охопити все розмаїття правових відносин і бути універсально застосовним. Тому формулювання точних понять у конституційно­муправі ускладнюється тим, що теорія і практи­ка національного та міжнародного конституціо­налізму ще розвиваються, а їх термінологічний апарат все ще формується.

Зазначається, що поняття «конституціона­лізм» міцно закріпилося в сучасному науково­мудискурсі. Хоча термін має гуманітарне похо­дження,сьогодні він знаходить застосування і в природничих науках. Проте найчастіше «кон­ституціоналізм» використовується в гуманітар­нихдисциплінах, особливо в юриспруденції.

Підкреслюється, що більшість сучасних дер­жав мають конституції, які визначають їхню структуру та процедури управління різними сферами життя. Однак наявність конституції не є достатньою умовою для визнання держави конституційною. Конституційність держави не обмежується існуванням основного закону, який може відображати певний компроміс соціаль­но-політичних сил та встановлювати державний устрій і повноваження органів влади. Навіть якщо цей закон має верховенство над іншими законами і може бути змінений лише особливою процедурою, це не гарантує справжнього кон­ституціоналізму. Таким чином, держава може мати конституцію, але не мати конституціона­лізму, і навпаки.

Автори підсумовують, що попри різноманіт­ність моделей конституціоналізму, можна виді­литиспільні принципи, які характеризують його як правову концепцію:

  • Верховенство правових законів, зокрема конституції як основного закону;
  • Юридичне забезпечення прав і свобод особи;
  • Інституційно-правова організація держав­ної влади з горизонтальним та вертикальним розподілом.

Важливо відзначити, що універсальність цих принципів пов’язана з трансформацією захід­ногосуспільства від релігійного світогляду до раціонального світосприйняття. Ця зміна впли­нула на уявлення про державу та суспільство, сприяла формуванню класичного ліберального громадянського суспільства та концепції авто­номної особистості.

Посилання

Бєлов Д.М. Парадигма українського конституціоналізму. В. Березний: РК «Євростандарт», 2011. 400 с.

Бєлов Д.М. Конституційний лад, як основний елемент конституціоналізму. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». 2011. Випуск 17. С. 24-28.

Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник. Харків: Консум, 2001. 656 с.

Загальна теорія держави і права / М.В. Цвік, В.Д. Ткаченко, Л.Л. Богачова та ін.; За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина. Харків: Право. 2002. 432 с.

Радченко О.І. Концепція конституційної держави: історико-правовий вимір. Право і безпека. Науковий журнал. 2010 (37). № 5. С. 45-49.

Бєлов Д.М. Реформування конституційного ладу: позитиви та негативи. Часопис Київського університету права. 2012. № 1. С. 101-105.

Словська, І.Є. Український конституціоналізм: етапи становлення і розвитку. Дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук спец. : 12.00.02 - «конституційне право». К., 2004. 211 с.

Вебер М. Идея социализма. Журнал социологии и социальной антропологии. Том II, 1993. № 3. С. 22-25.

Медушевский А.Н. Демократия и авторитаризм: конституционализм в сравнительной перспективе. 1997. 650 с.

Медушевский А.Н. Теория конституционных циклов. М., 2005. 231 с.

История конституционализма XVII¬XVIII вв. 1983. 441 c.

Бєлов Д.М. Парадигма конституціоналізму: теоретичні питання. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право».2012. Випуск 18. С. 57-60.

Бєлов Д.М. Парадигма українського конституціоналізму: правова сутність та зміст. Вісник Запорізького національного університету. Серія «Юридичні науки». 2012. № 4 (Частина I). С. 32-35.

Стецюк П. Про дифініцію категорії «конституціоналізм». Вісник Львів. ун-ту. Серія юридична.2004. Вип. 39. С. 171-180.

Jean-Louis Quermonne. Les vegimes politiques occidentaux. Ed. Du Seuil. 1986 р.

Констан Б. Об узурпации. О свободе. Антология западно-европейской классической либеральной мысли. 1995. С. 197-248.

Eidelberg P. The philosophy of the American constitution: A reinterpretation of the intentions of the founding fathers. Lanham (N. Y.), 1985.

Бутко І.П. Основний Закон СРСР. Анталогія української юридичної думки. В 10 т. / Редкол.: Ю. Шемшученко (голова та ін.). Том 9: Юридична наука радянської доби. К.: «Юридична книга». 2004. 848 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-09-11

Номер

Розділ

Розділ 2. Конституційне право; муніципальне право