Роль суду у примиренні сторін в цивільному процесі

Анотація

Вказується, вищим досягненням правосуддя при вирішенні спорів є закінчення проваджен­ня у справі таким чином, щоб із суду задово­леними виходили не лише позивач чи відпові­дач, а обидві сторони, тобто щоб у справі не залишалося сторони переможеної, приниженої, незадоволеної як іншою стороною, так і судом, що прийняв рішення. Саме тому, нині у суспіль­стві відбувається усвідомлення значущості та ефективності альтернативних способів врегу­лювання правових спорів та конфліктів, що, у свою чергу, дозволяє інакше оцінити роль та місце традиційного правосуддя у вітчизняній правовій системі.

Зазначається, відкритість для вітчизняної процесуальної науки питання ролі суду у при­миренні сторін та відсутність чіткого законо­давчогопереліку дій, які здійснює суддя для з’ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду, спричиняє проблеми на рів­ні правозастосування і потребує подальшого ретельного вивчення. Крім того, актуальність обраної теми підсилюється, з одного боку, пе­реконанням про необхідність впровадження в Україні інституту мирових суддів, а з іншого - існуванням у наукових колах заперечень проти можливості виконання суддями, зокрема миро­вими, примирювальних функцій.

В результаті дослідження автором стверджу­ється наступне: 1) традиційний підхід до судо­чинства, де головним є визначення «правого» і «неправого», не завжди здатний ефективно вирішувати конфлікти та задовольняти інтере­си сторін; 2) суд у цивільному процесі має бути зацікавлений у пошуку мирного врегулюван­ня спору та стимулюванні сторін до цього; 3) якщо суд застосовує силове вирішення спору без спроб його попередження, це свідчить про недоліки в системі правосуддя та невиконання його функцій у повній мірі; 4) мирне врегулю­вання спору за участі посередника (примирите­ля) справді є більш бажаним, ніж просто вине­сення судового рішення; 5) примирення сторін має розглядатися як пріоритетна ціль судового провадження, а вирішення справи по суті - як додаткова, до якої вдаються за неможливості примирення; 6) роль суду у примиренні не має обмежуватися лише інформуванням.