Можливості та виклики найму медіатора: правовий та практичний аспекти

Анотація

Стаття присвячена дослідженню організацій­но-правових форм діяльності медіатора в кон­тексті їх застосування суб’єктами господарю­вання для найму медіаторів. Автором розглянуто два основні підходи здійснення медіатором своєї діяльності: 1) за наймом, через суб’єкта, що за­безпечує проведення медіації, або через об’єд­наннямедіаторів; 2) індивідуально, як фізична особа, яка провадить незалежну професійну ді­яльність, або як фізична особа - підприємець.

З урахуванням зазначених підходів проана­лізовано правові та практичні аспекти вибору суб’єктами господарювання того чи іншого під­ходу для найму медіаторів. Відзначається, що згідно з першим підходом суб’єкт господарю­вання повинен отримати статус суб’єкта, що за­безпечує проведення медіації. Водночас такий підхід через наявність прогалин у законодав­стві викликає дискусії щодо його практичної за­стосовності, а також обмежений можливостями врегулювання конфліктів (спорів), у яких від­повідний суб’єкт господарювання не є стороною конфлікту (спору).

Здійснюючи аналогію з досвідом суб’єктів господарювання взаємодії з «внутрішніми адво­катами», розглянуто можливості застосування другого підходу для найму медіаторів. Зокрема, автором проаналізовано позиції органів подат­кової служби, Ради адвокатів України, Верхов­ного Суду щодо можливості найманого праців­ника, який обіймає посаду, що не передбачає здійснення адвокатської діяльності, але водно­час який має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, представляти свого роботодавця в суді як адвокат. Окрему увагу приділено питанню обліку адвоката як самозайнятої особи, який водночас є найманим праців­ником на посаді, що не передбачає здійснення адвокатської діяльності. Крім того, висвітлено проблемні питання щодо нарахування та спла­ти єдиного соціального внеску в досліджуваних правовідносинах.

На підставі проаналізованого досвіду автор робить висновки щодо можливостей найму ме­діатора суб’єктом господарювання для врегулю­вання внутрішніх конфліктів (спорів) в контексті другого підходу, а також підкреслює недоліки правового регулювання здійснення медіаторами своєї діяльності за наймом, що обумовлює необ­хідність внесення законодавчих змін.