Особливості сучасної судової практики щодо негаторного захисту прав на земельні ділянки

Анотація

Статтю присвячено аналізу, узагальнення та систематизація практики Верховного суду в частині застосування негаторного захисту прав на землю. Розглянуто наукові підходи до сут­ності та змісту негаторного захисту прав на земельні ділянки. Співставлено негаторний за­хист з суміжними способами захисту, зокрема, з припиненням дії, що порушує право, та він­дикацією. З проаналізованих судових рішень зроблено наступні висновки: 1) за спростовною презумпцією власник завжди має право володін­ня земельною ділянкою, якщо відбулася дер­жавна реєстрація права власності на останню. Володіння власника є безпосереднім, постійним, заснованим на правовому титулі володінням зе­мельною ділянкою. Тому при порушенні цього володіння шляхом державної реєстрації на ту ж ділянку права власності іншої особи для захисту слід використовувати віндикацію; 2) будь-яке інше володіння, відмінне від володіння власни­ка,є опосередкованим, тимчасовим, може бути як законним, так і незаконним. У разі порушень володіння з боку такого тимчасового володільця земельної ділянки (як законного, так і незакон­ного) власник як завжди законний володілець має застосовувати негаторний захист; 3) тим­часовий законний володілець земельної ділян­ки (право якого на землю зареєстроване в Дер­жавному реєстрі прав на нерухоме майно) у разі порушень його володіння з боку іншого тимча­совоговолодільця, право якого на землю також зареєстроване в Державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обтяжень, має для захи­сту застосовувати віндикацію; 4) тимчасовий законний володілець земельної ділянки (право якого на землю зареєстроване в Державному реєстрі прав на нерухоме майно) у разі пору­шень його володіння з боку іншого тимчасового володільця, право якого в реєстрі не зареєстро­ване,захищається шляхом застосування нега­торного захисту. Перелічено виключення щодо цих правил стосовно окремих категорій земель­нихділянок, які зробив Верховний суд.