Спеціальні принципи адміністративних процедур

Анотація

У статті досліджено спеціальні принципи ад­міністративної процедури. На підставі комплекс­ного системного аналізу чинного законодавства та нормативних актів країн-членів Європейсь­кого Союзу (Федеративної Республіки Німеч­чина, Естонії, Швейцарії) проаналізовано зміст спеціальних принципів адміністративної про­цедури та їх визначення в чинному адміністра­тивному законодавстві України. Зазначено, що в адміністративно-правовій науці не сформоване загальноприйняте поняття принципів адміністра­тивно-процедурного права. Це є причиною поя­ви дискусій щодо їхнього переліку та змісту, ролі у відповідній підгалузі адміністративного права. Тому, є нагальна необхідність дослідження базо­вого для галузевої науки адміністративного пра­ва поняття - адміністративної процедури. Роз­глянуто підходи щодо класифікації спеціальних принципів адміністративної процедури та запро­поновано власну класифікацію. Так як, діяль­ність держави спрямована на процес європейсь­кої інтеграції, це зумовило невідкладну потребу приведення правової системи до європейських вимог і стандартів. Це передбачає реформування галузі адміністративного і адміністративно-про­цесуального права. Виникає важливе завдан­ня щодо переосмислення принципів взаємодії публічної адміністрації з фізичними та юридич­ними особами, що знаходять відображення в адміністративно-процедурній діяльності. Закрі­плення в Законі України «Про адміністративну процедуру» таких принципів як: верховенство права, законність, рівність учасників адміністра­тивної процедури перед законом, публічність, ефективність, своєчасність та неупередженість, значно підвищить результативність управлінсь­кої діяльності органів і посадових осіб публічної адміністрації і дасть можливість громадянам ре­алізувати свої права та свободи. Водночас, від­сутність спеціальних принципів адміністративної процедури не сприяє підвищенню ефективності діяльності виконавчої гілки влади, забезпеченню захисту прав і свобод. Незважаючи на безліч різ­них підходів щодо класифікації, доцільно умовно поділити ці принципи на дві групи: організаційні та функціональні (аксіологічні) принципи.