Аналіз практики застосування покарання за торгівлю людьми

Анотація

У статті на підставі аналізу 80 обвинувальних вироків, що набрали законної сили, ухвалених су­дами першої інстанції за період з 2020 по 2024 рік, встановлено особливості застосування покарання за торгівлю людьми. Для цього узагальнено дані, що стосуються 103 засуджених за цей злочин.

З’ясовано особливості врахування судами особи винного, обставин, які пом’якшують та які обтяжують покарання, звернуто увагу на основ­ні помилки, які при цьому трапляються.

Встановлено, що 96,1% засудженим за тор­гівлю людьми особам суд призначив покаран­ня у виді позбавлення волі. Чотирьом (3,9%) засудженим (у всіх випадках - за ч. 2 ст. 149 КК України) суди призначили покарання у виді штрафу (в порядку призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом). Шести (5,8%) засудженим суд призначив додаткове покарання у виді конфіскації майна.

З’ясовано, що мінімальний строк призначе­ного покарання у виді позбавлення волі на пев­ний строк за торгівлю людьми сягав 2 років (у порядку призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом), максимальний - 8 років; здебільшого ж суди призначали покаран­ня у виді позбавлення волі строком на 5 років, що відтак давало їм змогу звільнити засуджено­го від відбування покарання з випробуванням. Звернуто увагу також на те, що максимальний призначений судом строк покарання у виді по­збавлення волі (8 років) є мінімальним строком цього покарання, передбаченим санкцією ч. 3 ст. 149 КК України. У зв’язку з цим зроблено висновок, що український законодавець і віт­чизняні суди по-різному оцінюють суспільну не­безпеку торгівлі людьми.

Встановлено, що до реального відбування покарання засуджені лише 15 осіб (14,6%), інші 88 осіб (85,4%) звільнені від відбування по­карання з випробуванням (ст. 75 КК України). Звернуто увагу на те, що до позбавлення волі на певний строк з реальним його відбуванням за­суджені тільки 11 осіб (з 99 осіб, яким суд при­значив це покарання), до інших же застосовано штраф. Таким чином, до реального відбування покарання за торгівлю людьми суди засуджують навіть не кожного сьомого винного, а до пока­рання у виді позбавлення волі з реальним його відбуванням - лише кожного дев’ятого.

Показано, що рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням ча­сто не підкріплені належною аргументацією або ж відповідні аргументи є непереконливими че­рез їх формальний характер.