Кримінальна відповідальність за непокору та невиконання наказу: історико-правовий аспект

Анотація

У статті проаналізовано історичний розвиток кримінальної відповідальності за непокору та невиконання наказу на основі дослідження нор­мативно-правових актів, які діяли на території України починаючи з ІХ століття до стану чин­ного законодавства та його перспектив. У дослі­дженні враховано законодавство, яке діяло на українських землях, так і законодавство країн, яке в подальшому впливало на його формуван­ня. Для більш детального та повного аналізу законодавства з урахуванням його змін та роз­витку було запропоновано історичну періодиза­цію на сім періодів, що включає в себе як істо­ричні події (періоди), так і прийняття окремих нормативно-правових актів, які так чи інакше впливали на розвиток військово-кримінального законодавства.

У результаті проведеного дослідження виокремлено особливості кожного історичного періоду розвитку військово-кримінального за­конодавства. На основі отриманих результатів з’ясовано, що у давньоруських памятках за­конодавства вперше зроблено спробу система­тизації певних правил поведінки, і хоча непо­кора чи невиконання наказу у цей період в них не містилися, така систематизація мала вплив на подальший розвиток законодавства в ціло­му. Вдалою спробою визначення певних правил поведінки та відповідальності за їх порушення, особливо у військовій сфері є прийняття Стату­тів Великого Князівства Литовського, які у роз­ділі ІІ «Про обору земську» вперше передбача­ли кримінальну відповідальність за посягання проти порядку підлеглості та військової честі. Редакція цих Статутів проіснувала в Правобе­режній та Лівобережній України до 1840, 1842 років. Активну імплементацію норм про пору­шення порядку підлеглості ми можемо прослід­кувати саме у період української козацької дер­жави Запорізької Січі, яке керувалося на почат­ку військовим звичаєвим правом. У подальшому це отримало розвиток у письмових документах та універсалах Гетьманів.

Зі статті вбачається, що радянський період вплинув на розвиток законодавства України піс­ля незалежності, однак не зважаючи на це воно постійно піддавалося удосконаленню, хоча на даному етапі в умовах воєнного стану зазнало швидких, але не завжди ефективних змін.