Членство у Світовій Організації Торгівлі – інституційні наслідки та вплив на внутрішню торговельну політику

Анотація

Документ стосується наслідків правил СОТ для внутрішнього регулювання та заходів торговельної політики та аналізує варіанти торговельної політики, доступні державі- члену СОТ згідно з правилами СОТ, яка може зберегти вигоди від членства в СОТ. Він описує вплив дисциплін СОТ на інституційну структуру держав-членів та аналізує питання, пов’язані з формулюванням сумісних із СОТ заходів торговельної політики та механізмів їх застосування, досліджує можливості використання заходів захисту на випадок непередбачених ситуацій, доступних відповідно до законодавства СОТ. На основі такого аналізу також торкаються питання інституційної розбудови, формування торговельного режиму та створення адекватної нормативної бази формування торговельної політики, враховуючи, що зазначеніаспектичленствавСОТєнеобхідною умовою для успішної торговельної політики, що відповідає вимогам СОТ. У той же час, також стає важливим забезпечити досягнення інтересів розвитку та добробуту та уникнути підпорядкування заходів зовнішньої торгівлі приватним інтересам шляхом встановлення відповідних процедур та правового середовища.

Таким чином, формування торговельного режиму та правових процедур таким чином, щоб уможливити формулювання та реалізацію заходів, що служать інтересам громади та виключити або мінімізувати їх використання в інтересах приватних груп інтересів, набуває надзвичайного значення. Виходячи з цього, у статті аналізується взаємодія між правилами, практикою та інститутами, що становлять право СОТ, і торговельними режимами держав-членів, а також досліджуються можливості встановлення, проведення та адаптації торговельної політики СОТ для оскарження, здатної забезпечити досягнення соціальних і цілі економічного розвитку. Таким чином, у статті досліджуються механізми регулювання торговельної політики держав у нормативних та інституційних рамках, встановлених правом СОТ, а також можливості запровадження державами-членами та кандидатами на членство торговельної політики, орієнтованої на економічний і соціальний розвиток. відповідно до законодавства СОТ. З цією метою висвітлюються правові та інституційні аспекти СОТ, що впливають на формування торговельної політики та застосування торговельних заходів державами-членами, а також наслідки взаємного інституційного впливу між правом СОТ і торговельною політикою держав-членів, основні правові та інституційні наслідки, що випливають з угод СОТ, узагальнено досвід членів СОТ у формуванні та реалізації торгової політики, виявлено недоліки та недоліки у внутрішніх правових системах та інституційних структурах, які можуть виникнути у зв’язку з членством у СОТ. на основі аналізу досвіду членів СОТ сформульовано рекомендації та пропозиції щодо правової адаптації та інституційних змін, які можуть вважатися необхідними або доцільними у зв’язку з членством у СОТ. Показано, що членство у СОТ призводить до довгострокових наслідків для економіки країни, і ці наслідки стосуються, насамперед, правового регулювання торговельних відносин. Членство в СОТ породжує необхідність постійного пристосування заходів торговельної політики до вимог СОТ. У документі стверджується, що конкретні часи, тривалість і цілі торговельних заходів, які застосовуються відповідно до законодавства СОТ, залежать від специфіки цілей і питань, які необхідно вирішити в конкретних політичних і економічних умовах, і, отже, повинні визначатися індивідуально в кожному справа. Торговельна політика в такому випадку має бути цілеспрямовано та органічно узгоджена із загальними макроекономічними заходами, такими як податкова політика, регулювання ринку праці, інвестиційне середовище, валютна політика тощо, щоб мати можливість підтримувати економічну ефективність та соціальний добробут у рамках СОТ. правил, інакше членство в СОТ може стати джерелом економічної та соціальної напруги. Членство в СОТ може створити серйозні економічні та соціальні ризики. Зменшення таких ризиків вимагає адаптації правового регулювання, а також інституційних та владних структур. Рішення мають пристосовуватися до конкретних політичних, економічних та соціальних ситуацій, інституційної структури та вимагатимуть залучення відповідних фінансових та інтелектуальних ресурсів. У документі також розглядаються питання прозорості, ринкової конкуренції, ефективних методів управління, неадекватності ринку та можливостей захисту ринку. Як загальний висновок стверджується, що дотримання правил СОТ не забезпечує підвищення рівня добробуту, економічного та соціального розвитку, а лише створює основу для цього. Досягнення цих цілей можливо не через членство в СОТ, а через відповідну організаційну структуру з урахуванням вимог членства, а також продумані рішення щодо використання можливостей, які надає СОТ. Незважаючи на численні вимоги, свобода вирішувати про ці вимоги не мало. Цей останній аспект є ключовим питанням для розгляду з точки зору впливу СОТ на торговельну політику та умови доступу до ринку.