До питання генезису правового обов’язку
DOI:
https://doi.org/10.24144/2788-6018.2024.04.122Ключові слова:
обов’язок, правовий обов’язок, розвиток, соціальні регуляториАнотація
Розуміння поняття правового обов’язку, його ролі та місця у житті сучасного суспільства не можливе без усвідомлення того як відбувалося його становлення, які чинники впливали на його утворення, розвиток, розмаїття видів, способів реалізації і змісту. Історія зародження, становлення та розвитку правового обов’язку заслуговує на окрему увагу у правовій науці, оскільки витоки обов’язків людини, які згодом трансформуються у правові, можемо відшукати ще на ранніх етапах суспільного життя. Одночасно із зародженням людства виникає потреба у регуляції суспільних відносин між членами первісного суспільства. У процесі поступового розвитку первісне суспільство починає встановлювати певні правила поведінки, які опиралися на традиційність та звичаєвість тих чи інших дій. Такі правила здебільшого носили заборонний характер, наділяли своїх адресатів, у першу чергу, саме обов’язками у формі табу, мали колективний характер і не передбачали необхідності їх усвідомлення членами суспільства чи обґрунтування, тобто сприймалися як належне. З часом у членів такого суспільства виникали уявлення про бажану поведінку, досягнення якої, знову ж таки, обумовлювалося саме встановленням тих чи інших обов’язків. Водночас, індивіди опановували здатність нести відповідальність перед суспільством, утримуватися від небажаних дій і, навпаки, обирати найбільш суспільно корисний варіант поведінки, що, відтак, свідчить про поступовий розвиток обов’язку як міри належної поведінки.
На основі цього можна стверджувати, що історія правового обов’язку починається з появою архаїчних форм суспільства. Згодом утворюється держава, в якій обов’язок набуває специфічних властивостей, забезпечується апаратом примусу з боку держави, претендуючи на роль одного з основних регуляторів суспільних відносин, витісняючи тим самим ряд інших соціальних регуляторів. У процесі розвитку державності, правовий обов’язок трансформується, набуваючи нових рис та отримуючи нові підходи до його тлумачення. Саме тому вважаємо за доцільне у даній науковій розвідці дослідити окремі аспекти процесу генезису правового обов’язку, у тому числі зосереджуючи увагу і на сучасних закономірностях його розвитку, що дало можливість дійти до певних висновків. Серед іншого, можемо констатувати, приділення недостатньої уваги інституту правовим обов’язкам, у перш за все, на міжнародному рівні. Це, у свою чергу, потенційно може створити перешкоди для ефективної та повноцінної реалізації основоположних прав людини, оскільки саме обов’язки є гарантією дотримання та втілення прав людини. Задля ж належного розвитку категорії правового обов’язку у найближчому майбутньому необхідно переглянути практику його закріплення та тлумачення, як на національному, так і на міжнародному рівнях. Крім того, ефективним інструментом у ході зміцнення позицій правового обов’язку та підвищення його ролі стане просвітницька діяльність усередині суспільства, з акцентом на беззаперечному значенні обов’язку для реалізації основоположних прав кожного індивіда.
Посилання
Заєць А.П. Первісне суспільство і право. Наукові записки НаУКМА. Сер. Юридичні науки. 2018, Том 2, с. 13-19.
Стреблицька Л.Н. Теорія держави і права. Навчальний посібник. Київ, 2016 р., 332 с.
Універсальна декларація обов’язків людини. 1987 р. URL: https://www.interactioncouncil.org/sites/default/files/Ukrainian.pdf.
Singh A.K. Universal Declaration of Human Responsibilities: A Distant Dream in 21st Century. Pen Acclaims, 9, p. 1-9.
Tyrhomyrov O. Information human obligations: states and prospects of doctrine interpretation. The Age of Human Rights Journal, 21, p. 1-19.
Громовчук М.В., Бєлов Д.М. Релігія та право: теоретико-методологічні засади співвідношення. Аналітично-порівняльне право. № 2.2022. С. 44-52.
Попович Т.П. Співвідношення права та обов’язку: морально-етичні засади. Науковий вісник УжНУ. Серія «Право». Випуск 80. 2023. С. 426-431.
Попович Т.П. Релігійні підгрунтя обов’язку. Електронне наукове видання «Аналітично-порівняльне правознавство».2024. № 1. С. 78-82.
Черновол О.П. Юридичні обов’язки людини і громадянина: теоретичні моделі правового забезпечення та реалізації. Дисертація. 2019 р., 195 с.
Шумський І.К. До питання соціальних регуляторів первісного суспільства: історико-правовий вимір. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2023, № 64, с. 4-7.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2024 Т.П. Попович
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.