До питання генезису правового обов’язку

Автор(и)

  • Т.П. Попович кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри теорії та історії держави і права ДВНЗ «Ужгородський національний університет», Україна https://orcid.org/0000-0002-8333-3921

DOI:

https://doi.org/10.24144/2788-6018.2024.04.122

Ключові слова:

обов’язок, правовий обов’язок, розвиток, соціальні регулятори

Анотація

Розуміння поняття правового обов’язку, його ролі та місця у житті сучасного суспільства не можливе без усвідомлення того як відбувалося його становлення, які чинники впливали на його утворення, розвиток, розмаїття видів, способів реалізації і змісту. Історія зародження, станов­лення та розвитку правового обов’язку заслуго­вує на окрему увагу у правовій науці, оскільки витоки обов’язків людини, які згодом трансфор­муються у правові, можемо відшукати ще на ранніх етапах суспільного життя. Одночасно із зародженням людства виникає потреба у регу­ляції суспільних відносин між членами первісно­го суспільства. У процесі поступового розвитку первісне суспільство починає встановлювати певні правила поведінки, які опиралися на тра­диційність та звичаєвість тих чи інших дій. Такі правила здебільшого носили заборонний харак­тер, наділяли своїх адресатів, у першу чергу, саме обов’язками у формі табу, мали колектив­ний характер і не передбачали необхідності їх усвідомлення членами суспільства чи обґрунту­вання, тобто сприймалися як належне. З часом у членів такого суспільства виникали уявлення про бажану поведінку, досягнення якої, знову ж таки, обумовлювалося саме встановленням тих чи інших обов’язків. Водночас, індивіди опано­вували здатність нести відповідальність перед суспільством, утримуватися від небажаних дій і, навпаки, обирати найбільш суспільно корисний варіант поведінки, що, відтак, свідчить про по­ступовий розвиток обов’язку як міри належної поведінки.

На основі цього можна стверджувати, що іс­торія правового обов’язку починається з поя­вою архаїчних форм суспільства. Згодом утво­рюється держава, в якій обов’язок набуває спе­цифічних властивостей, забезпечується апара­том примусу з боку держави, претендуючи на роль одного з основних регуляторів суспільних відносин, витісняючи тим самим ряд інших со­ціальних регуляторів. У процесі розвитку дер­жавності, правовий обов’язок трансформується, набуваючи нових рис та отримуючи нові під­ходи до його тлумачення. Саме тому вважаємо за доцільне у даній науковій розвідці досліди­ти окремі аспекти процесу генезису правового обов’язку, у тому числі зосереджуючи увагу і на сучасних закономірностях його розвитку, що дало можливість дійти до певних висновків. Се­ред іншого, можемо констатувати, приділення недостатньої уваги інституту правовим обов’яз­кам, у перш за все, на міжнародному рівні. Це, у свою чергу, потенційно може створити пере­шкоди для ефективної та повноцінної реалізації основоположних прав людини, оскільки саме обов’язки є гарантією дотримання та втілення прав людини. Задля ж належного розвитку ка­тегорії правового обов’язку у найближчому май­бутньому необхідно переглянути практику його закріплення та тлумачення, як на національ­ному, так і на міжнародному рівнях. Крім того, ефективним інструментом у ході зміцнення по­зицій правового обов’язку та підвищення його ролі стане просвітницька діяльність усередині суспільства, з акцентом на беззаперечному зна­ченні обов’язку для реалізації основоположних прав кожного індивіда.

Посилання

Заєць А.П. Первісне суспільство і право. Наукові записки НаУКМА. Сер. Юридичні науки. 2018, Том 2, с. 13-19.

Стреблицька Л.Н. Теорія держави і права. Навчальний посібник. Київ, 2016 р., 332 с.

Універсальна декларація обов’язків людини. 1987 р. URL: https://www.interactioncouncil.org/sites/default/files/Ukrainian.pdf.

Singh A.K. Universal Declaration of Human Responsibilities: A Distant Dream in 21st Century. Pen Acclaims, 9, p. 1-9.

Tyrhomyrov O. Information human obligations: states and prospects of doctrine interpretation. The Age of Human Rights Journal, 21, p. 1-19.

Громовчук М.В., Бєлов Д.М. Релігія та право: теоретико-методологічні засади співвідношення. Аналітично-порівняльне право. № 2.2022. С. 44-52.

Попович Т.П. Співвідношення права та обов’язку: морально-етичні засади. Науковий вісник УжНУ. Серія «Право». Випуск 80. 2023. С. 426-431.

Попович Т.П. Релігійні підгрунтя обов’язку. Електронне наукове видання «Аналітично-порівняльне правознавство».2024. № 1. С. 78-82.

Черновол О.П. Юридичні обов’язки людини і громадянина: теоретичні моделі правового забезпечення та реалізації. Дисертація. 2019 р., 195 с.

Шумський І.К. До питання соціальних регуляторів первісного суспільства: історико-правовий вимір. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2023, № 64, с. 4-7.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-09-11

Номер

Розділ

Розділ 12. Філософія права