Домашнє насильство у військовий час: правові проблеми

Анотація

У статті досліджується питання запобігання та протидії домашньому насильству в умовах воєнного стану.

Акцентовано увагу, що домашнє насильство є глибоко вкоріненим соціальним феноменом, що включає систематичне застосування фізич­ної, психологічної, сексуальної та економічної агресії в межах сім’ї, а з правової точки зору, домашнє насильство є протиправною дією, що порушує основні права людини на фізичну і психологічну недоторканність, гідність та без­пеку, і його криміналізація є важливим аспектом правового захисту.

Зазначено, що аналіз та ефективне вирішен­ня проблеми домашнього насильства потребує комплексного підходу, який включає не лише правові норми, але й соціально-психологічні фактори. Антикризові заходи, такі як створення кризових центрів і гарячих ліній, що забезпечу­ють негайну допомогу, є критично важливими для захисту постраждалих у кризових ситуаці­ях, включаючи військові конфлікти. Проте, на­віть у надзвичайних умовах, важливо забезпе­чити безперервний доступ до цих ресурсів, вра­ховуючи специфіку і складнощі, які постають перед постраждалими в умовах війни.

Дослідження наголошує на необхідності комплексного підходу до протидії домашньому насильству в умовах війни та після її завершен­ня. Військові конфлікти поглиблюють вразли­вість постраждалих, ускладнюючи доступ до допомоги через обмежені ресурси, відсутність координації між службами та нестачу кваліфіко­ваних кадрів. Важливо не лише запроваджувати антикризові заходи для оперативного реагуван­ня, але й зосередитися на довгострокових пра­вових і соціальних рішеннях. Історичний досвід показує, що проблеми домашнього насильства можуть посилюватися після завершення криз, що підкреслює необхідність постійної уваги та підтримки з боку держави та суспільства для ефективної боротьби з насильством у всіх його проявах.

Автором умотивовано, що в сучасних умовах війни критично важливо оновити правове регу­лювання, включаючи впровадження термінових заборонних приписів через онлайн-платформи, що дозволяє постраждалим швидше отримувати правовий захист та впровадження спеціальних механізмів підтримки для внутрішньо переміще­них осіб і адаптація соціальних послуг.