Винятки з принципу «servi res sunt» в праві Стародавнього Риму

Анотація

Вказується, рабовласницький устрій був характерний для багатьох стародавніх цивілізацій в різних куточках нашої планети, але найбільшого свого розквіту він отримав в античному світі в державах Стародавньої Греції та Риму.

Стаття присвячена аналізу правового статусу рабів у Стародавньому Римі через дослідження винятків з принципу «servi res sunt». Зазначається, що основою правосуб’єктності фізичної особи в рабовласницькому суспільстві була свобода. Раби її не мали, внаслідок чого в праві Стародавнього Риму виробився принцип «раби – це речі». Фактичне становище раба могло коливатися в гіршу чи кращу сторону, залежно від реалій, які складувалися в той або інший період, але принцип «servi res sunt» був незмінним.

Зазначається, що незважаючи на таке безправне становище рабів, їх людська природа не давала можливості всебічно втілити в життя норми інституту рабства згідно принципу «servi res sunt». Появлялися правові норми, які не відповідали згаданому принципу, не розвивали його послідовно, а, навпаки, створювали певні винятки, що вказує на двоякий, суперечливий характер норм інституту рабства. Чисельність таких норм зростала та стає найбільш вираженою в період імперії, коли інститут рабства починає занепадати та поширюється християнське віровчення.

Досліджуються випадки суб’єктності раба в економічній, процесуальній та особистих сферах. Найбільше уваги приділяється юридичним актам, які міг здійснити раб в інтересах свого власника та описується юридична природа таких актів. Зазначається про несамостійну правоздатність раба, коли він за дорученням свого власника вчиняє правочини (ex persona domini).

Аналізується суб’єктність рабів, яким давалася відносна господарська самостійність (зокрема, раби, яким надавали пекулію, робили діловими агентами, керівниками торгових підприємств, капітанами судна тощо). Звертається увага, що для розвитку економічної свободи раба, претори розробляли норми, направлені проти суб’єктності рабів.

Проводиться порівняння цивільних зобов’язань, які породжувалися поведінкою раба в інтересах рабовласника з натуральними зобов’язаннями. Досліджуються інші сфери прояву суб’єктності раба.