Співвідношення принципу добросовісності платника податків і доктрини належної обачності
DOI:
https://doi.org/10.24144/2788-6018.2025.06.2.39Ключові слова:
добросовісність платника податків, належна податкова обачність, презумпція добросовісності, податкове планування, податкові спори, публічний інтерес, адміністративне судочинствоАнотація
У статті досліджується співвідношення принципу презумпції добросовісності платника податків і доктрини належної обачності в податкових правовідносинах. Автор обґрунтовує, що ефективне виконання конституційного обов’язку зі сплати податків потребує не лише правової, а й морально-етичної основи – добросовісності платника, що передбачає сумлінну поведінку в межах закону. Водночас податкове законодавство не містить чіткого визначення критеріїв добросовісності, а судова практика коливається між презумпцією добросовісності й вимогою прояву належної податкової обачності.
Розкрито теоретичні засади категорій «добросовісність» і «належна обачність» та підкреслено їх різний зміст у приватно-правових і публічно-правових відносинах. Автор доводить, що у сфері публічного права, де застосовується імперативний метод регулювання, визначення критеріїв недобросовісної поведінки є необхідним для забезпечення юридичної визначеності. Обґрунтовано потребу нормативного закріплення обов’язку платника податку діяти добросовісно, а також доцільність імплементації у національне законодавство доктрин «ділова мета», «зміст над формою», «реальність господарської операції», «угода по кроках», які відомі світовій практиці протидії податковим зловживанням.
Значну увагу приділено аналізу судової практики та підходів вітчизняних і зарубіжних науковців щодо обов’язку платника податків перевіряти своїх контрагентів. Автор критикує тенденцію покладати на платників надмірний тягар контролю за поведінкою контрагентів, що фактично дублює функції податкових органів і порушує принцип персональної відповідальності. У статті зазначено, що доктрина належної обачності, не будучи законодавчо врегульованою, не може обмежувати дію презумпції добросовісності.
Обґрунтовано, що принцип презумпції добросовісності платника податків має пріоритет перед доктриною належної обачності, оскільки він узгоджується з обов’язком податкового органу довести правомірність своїх рішень, а також із презумпцією правомірності дій платників податків у податковому праві.
Посилання
Бакалінська О.О. Категорія «добросовісність» у цивільному праві України. Часопис Київського університету права. 2011. № 4. С. 200–203. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Chkup_2011_4_51.
Греца Я.В. Добросовісна поведінка платника податків – декларативний принцип чи імперативний обов’язок? Електронне наукове видання «Порівняльно-аналітичне право», 2025. № 04. С.184–188. URL: http://journal-app.uzhnu.edu.ua/article/view/338584.
Рогач О.Я. Зловживання правом: теоретико–правове дослідження. Ужгород: Ліра, 2011. 368 с.
Блажівська Н. Податково-правові доктрини в судовій практиці США. Судовий розгляд податкових та митних спорів: проблеми, виклики і пріоритети: збірник матеріалів ІІ науково-практичної конференції. Київ, 4-5 липня 2019 року. С. 23–35.
Греца С.М., Бисага Ю.М., Ярема В.І., Сідак М.В., Греца Я.В. Правове регулювання адміністрування ПДВ в Україні: монографія. Ужгород: видавничий дім «Гельветика», 2016. 200 с.
Ухвала Вищого адміністративного суду України від 09.10.2013 р. по справі № К/9991/55706/12. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/33998388.
Чіняєва О. Висновки Верховного Суду в контексті судових доктрин у податкових спорах. Судовий розгляд податкових та митних спорів: проблеми, виклики і пріоритети: збірник матеріалів ІІ науково-практичної конференції. Київ, 4-5 липня 2019 року. С. 186–189.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 Я. В. Греца

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.