Співвідношення принципу добросовісності платника податків і доктрини належної обачності

Анотація

У статті досліджується співвідношення принципу презумпції добросовісності платника податків і доктрини належної обачності в податкових правовідносинах. Автор обґрунтовує, що ефективне виконання конституційного обов’язку зі сплати податків потребує не лише правової, а й морально-етичної основи – добросовісності платника, що передбачає сумлінну поведінку в межах закону. Водночас податкове законодавство не містить чіткого визначення критеріїв добросовісності, а судова практика коливається між презумпцією добросовісності й вимогою прояву належної податкової обачності.

Розкрито теоретичні засади категорій «добросовісність» і «належна обачність» та підкреслено їх різний зміст у приватно-правових і публічно-правових відносинах. Автор доводить, що у сфері публічного права, де застосовується імперативний метод регулювання, визначення критеріїв недобросовісної поведінки є необхідним для забезпечення юридичної визначеності. Обґрунтовано потребу нормативного закріплення обов’язку платника податку діяти добросовісно, а також доцільність імплементації у національне законодавство доктрин «ділова мета», «зміст над формою», «реальність господарської операції», «угода по кроках», які відомі світовій практиці протидії податковим зловживанням.

Значну увагу приділено аналізу судової практики та підходів вітчизняних і зарубіжних науковців щодо обов’язку платника податків перевіряти своїх контрагентів. Автор критикує тенденцію покладати на платників надмірний тягар контролю за поведінкою контрагентів, що фактично дублює функції податкових органів і порушує принцип персональної відповідальності. У статті зазначено, що доктрина належної обачності, не будучи законодавчо врегульованою, не може обмежувати дію презумпції добросовісності.

Обґрунтовано, що принцип презумпції добросовісності платника податків має пріоритет перед доктриною належної обачності, оскільки він узгоджується з обов’язком податкового органу довести правомірність своїх рішень, а також із презумпцією правомірності дій платників податків у податковому праві.